У нас є можливість вийти у фінал – Юрій Коротун про вдалий старт сезону й амбіції «Металіста 1925»
Весняна частина Української Прем’єр-ліги для «Металіста 1925» почалася успішно: після низки перемог команда закріпилася на шостому місці в турнірній таблиці. І це попри численні виклики, з якими «Металіст 1925» стикається на футбольному полі та поза ним: спортсмени вимушені тренуватися далеко від рідного харківського стадіону, а зв’язок із вболівальниками доводиться тримати переважно онлайн.
У розмові з Сергієм Жаданом віцепрезидент «Металіста 1925» Юрій Кортун пояснює, як клуб поєднує амбітні спортивні цілі з реалістичним підходом до планування, займається соціальною роботою з вболівальниками та вже зараз формує майбутнє харківського футболу.
Про шанси на єврокубки, ініціативи для вболівальників та розвиток Дитячо-юнацької академії – Юрій Коротун розповідає у програмі циклу «Говорить Харків».
Вдалий старт весни та реалістичні цілі сезону
Ви один із тих, хто очолює клуб, хто дивиться стратегічно. Як ви оцінюєте початок весняної частини?
У будь-якому разі його треба оцінювати позитивно. По-перше, ми за п’ять матчів пропустили лише один м’яч – це був гол з пенальті від «Шахтаря». Не буду на цьому зупинятися, але там було кілька резонансних ситуацій. Із цього боку, ми пропустили один м’яч і програли лише одну гру за місяць – це дуже позитивно. Вийшли в півфінал Кубка – також позитив. Тримаємося у верхній частині турнірної таблиці, претендуємо на потрапляння в зону єврокубків – це теж позитив. Адаптуються наші молоді виконавці, які прийшли взимку: молодий бразилець, який прийшов лише в лютому, вже забив м’яч у грі з «Полтавою», а йому лише 18 років. Сподіваюся, він також радуватиме нас найближчим часом.
Хотів запитати про можливість виходу в єврокубки. Я думаю, для ваших уболівальників, для нас, це справді дуже приємна несподіванка. Тому що клуб лише повернувся з Першої ліги, і, я думаю, всі були готові до того, що він адаптується, побореться, і головне – залишиться у вищому дивізіоні. А ви прямо з ходу, з першого сезону, вже в півфіналі і можете через Кубок спробувати вийти в Європу. Або є шанс, і ми всі в це віримо, пройти через чемпіонат. Власне, чи ви якось коригували протягом сезону свої цілі й мету на цей рік?
Ви знаєте, ні. Ми дивимося на нинішню ситуацію під іншим кутом. Ще перед початком сезону, коли ми спілкувалися з президентом Богданом Бойком, коли він говорив із командою і, так би мовити, окреслював плани на сезон, він не вимагав і досі не вимагає від нас – як від команди, так і від клубу та керівництва – одразу вийти, всіх обіграти, стати мінімум бронзовими призерами та виграти Кубок.
Ні, ми всі розуміємо, що перебуваємо в процесі побудови. Минулого сезону, коли ми були в Першій лізі і несподівано для всіх туди опустилися, якщо говорити мовою будівництва – впали прямо в льох і починали з мінус першого поверху. Зараз ми лише на першому поверсі, і ми це розуміємо.
Але якщо ситуація складається таким чином, що суперники, доля чи Бог дають нам такі можливості, то чому б не поборотися? Ми розуміємо свої сили, намагаємося сприймати кожен матч як останній. У нас є можливість вийти у фінал, є можливість поборотися вже в першому сезоні, тому сподіваюся, що все буде на нашому боці, і ми порадуємо не тільки себе, а й усіх уболівальників.
Скажіть, будь ласка, про ситуацію з «Вересом». Зараз, ніби, вже прийнято рішення. Чи можете трохи розповісти про неї, прокоментувати?
Так, контрольно-дисциплінарний комітет нарешті виніс свій вердикт. Було прийнято рішення, що ми зможемо дограти цей матч. Він, найімовірніше, відбудеться в Рівному. Ми уклали мирову угоду – я навіть жартував, що нарешті хоч десь була укладена мирова угода, – із рівненським «Вересом». КДК Української асоціації футболу підтвердив наше намагання провести цей матч.
У чому я бачу позитив? У першу чергу, ми дограємо цей матч на футбольному полі. І тут я дійсно дякую Контрольно-дисциплінарному комітету за те, що він пішов на цей крок і погодив дограти цей матч на футбольному полі, вирішивши все у спортивній площині. Я вважаю, зараз це правильно, ніяких інших рішень не мало бути.
Абсолютно з вами згоден, бо було б прикро. Ми дивилися той матч, коли вимкнулося світло. Після цього якісь претензії до клубу виглядали трішки дивно. Добре, що це так вирішилось.
Війна і відстань: як «Металіст 1925» підтримує зв’язок із харківськими вболівальниками
Я слідкую за вашою діяльністю, за діяльністю клубу – ви доволі соціально активні. Тут можу згадати з великою приємністю і подякою: ви підтримали минулого року наш корпус. Це був хороший донат, і для нас він був важливий, тому що все це пішло на користь нашому підрозділу.
З іншого боку, я пам’ятаю, що був на вашому матчі проти «Динамо» в Києві. Там була велика кількість харків’ян, наскільки я розумію, ви їх привезли з Харкова. Тобто ви якось задіюєте ці соціальні механізми, працюєте з аудиторією, зі своїми вболівальниками. Розкажіть, будь ласка, трішки про це. Харків’яни мають можливість потрапляти на ваші матчі, бо ви ж не граєте в Харкові?
Це дуже болюча тема, звісно. Яким би суперкласним маркетологом ти не був, які б інструменти та стратегії не знав, часто подолати існуючі реалії неможливо. Наприклад, візьмемо ці матчі, які ми провели наприкінці лютого і в березні. Базуючись у Києві, ми там не провели жодного матчу: три матчі зіграли в Житомирі, два – у Львові, один – у Ковалівці. Тому зібрати наших уболівальників, харків’ян, навіть тих, які мешкають у Харкові чи частково роз’їхалися, дуже важко. Це об’єктивно, це факт, і всі це розуміють.
Але ми намагаємося. Ми дійсно ставимо перед собою мету робити матчі харківського «Металіста 1925» зустріччю для всіх харків’ян. Не важливо, за кого ти вболіваєш: ти можеш вболівати і за той «Металіст», і за «Металіст 1925», а можливо – за «Авангард» або «Геліос». Але ти можеш прийти тут і зараз і подивитися на гру харків’ян, які виступають в УПЛ.
Ми дуже відчуваємо цю приналежність до Харкова, дуже хочемо повернутися. І якщо є можливість комунікувати онлайн – ми комунікуємо онлайн. Якщо в нас є можливість, як, наприклад, зараз, коли ми готуємося до дуже цікавого матчу в Житомирі проти «Полісся», то ми вже думаємо, як організувати фан-тури, привезти людей із Харкова. У нас завжди приїжджають діти з нашої академії разом зі своїми батьками.
Робимо все, що реально з урахуванням відстані й часу. Бо ми всі розуміємо: доїхати з Харкова до того ж Житомира – це мінімум вісім годин. Це справді важко, тому більша частина комунікації у нас відбувається онлайн. Я сподіваюся, що влітку ми зробимо ще один великий крок, щоб нас було цікавіше дивитися і ще цікавіше з нами комунікувати.
Ви можете про це трішки розповісти, чи ще не час?
Ще не час, але, думаю, що всім буде дуже цікаво. Окрім наших спортивних досягнень, будуть і медійні, і стратегічні.
Я чому питаю: насправді можу лише уявити, як важко клубам, які відірвані від своїх міст. І це стосується і «Металіста 1925», і, скажімо, тим більше «Шахтаря», який узагалі не може приїхати до свого міста.
Так чи інакше, у вас є своя вболівальницька аудиторія, але, наскільки я розумію, з нею потрібно працювати. Бо є харків’яни, які хочуть футбол, а клуб, який представляє Харків, на превеликий жаль, грає далеко за межами міста. Тому ми з великим інтересом слідкуємо за вашими ініціативами, за вашими пропозиціями й новинами.
Інвестиція в майбутнє: як клуб формує нове покоління
Ви згадали дитячу академію. Розкажіть, будь ласка, скільки дітей зараз займається, як ви підтримуєте цю академію? Тому що це ж про завтрашній «Металіст», про те, що буде завтра з клубом і з харківським футболом.
Це дійсно основа. Нещодавно в мене була розмова з жінкою, яка зараз дуже цікавиться футболом. Вона поставила таке питання: «Юра, скажи мені, будь ласка, чому жіноча збірна, коли нещодавно грала зі збірними Англії та Іспанії, грала значно краще за нас?»
Я намагався пояснити, і основна база тут – дитячо-юнацький футбол. Якщо взяти, наприклад, Скандинавію чи Західну Європу, у цих країнах жіночий футбол розвивається на рівні з чоловічим. Він вводиться в освітні заклади, дівчата грають нарівні з хлопцями, команд багато. А коли багато гравців – є вибір, є селекція, це логічно.
Ви правильно сказали: академія – це база, основа будь-якого футбольного клубу. Але це реалії – потрібен час. Тобто навіть не три і не п’ять років, а, можливо, починаючи з семи-восьми років логічного і поступового існування академії, ти можеш претендувати на якийсь результат.
Якщо повертатися до нашої академії, то дійсно, коли ми увійшли в нову віху існування «Металіста 1925», коли з’явився новий президент Богдан Бойко та інвестор Володимир Носов, ми змогли диференціювати вікові групи. Ті, хто виступає в дитячо-юнацькій футбольній лізі, – це діти від 13 до 17 років – ми їх перевезли до Києва: вони мешкають і грають у столичному інтернаті. А діти від 6 до 12 років перебувають у Харкові.
Якщо брати загалом, то це близько 500-550 дітей: приблизно 110 – у Києві, і ще 350-380 – у Харкові. І я скажу, що минулого сезону було на 150 дітей менше. Тобто цей приріст є, і я дуже цьому радий. Ми намагаємося хоча б чимось порадувати наших дітей і в Харкові, і в Києві.
Партнер спортивної рубрики «Палац Спорту» на Радіо Хартія — футбольний клуб «Металіст 1925»
