Обкладинка подкасту: «Навіть коли надії немає, треба битися. Битися у будь-якому разі» — Антон Кафтанов про актуальність ідей Толкіна
    Антон Кафтанов на позивний Корум. Фото: Віталій Шевченко

    «Навіть коли надії немає, треба битися. Битися у будь-якому разі» — Антон Кафтанов про актуальність ідей Толкіна

    Антон Алохінссон Ольга Трачук

25 березня шанувальники фентезі в усьому світі відзначають День читання Толкіна. Цього дня вони читають улюблені уривки з його книжок, діляться цитатами у соцмережах, організовують тематичні зустрічі у книгарнях. А хтось вдягає обладунки, бере меч та перевтілюється у персонажів Толкіна. В Україні «толкіністи» часто займаються ще й рольовим рухом та історичною реконструкцією. Про становлення цієї субкультури та вплив творчості Толкіна на українську мілітарну культуру в ефірі Радіо Хартія розповів Антон Кафтанов на позивний Корум — керівник Харківського клубу реконструкторів «Сталеве князівство» і молодший сержант 32-ї Сталевої бригади ЗСУ у відставці.

0:00 0:00

Коли я повернувся з лав тоді ще радянської армії, багато чого змінилося в країні. До того ми читали казки та наукову, фантастику, а фентезі як жанр я відкрив для себе саме з книг професора Толкіна. Мабуть, є символічним, що перша книга, яку я прочитав, був саме «Гобіт» українською у перекладі Олександра Мокровольського. Тоді ж я познайомився з творчістю Майкла Муркока, Роберта Говарда, іншими письменниками, значно пізніше — з Анджеєм Сапковським. Ну, і далі вже пішло-поїхало.

Ви стояли біля основ історичної реконструкції у Харкові. Наскільки, за вашими відчуттями, книжки Толкіна вплинули на цей рух і затягнули туди людей?

Вплинули, і дуже сильно. Ми ще у школі займалися, як я тепер розумію, «корявою» історичною реконструкцією. Хтось реконструював, наприклад, війну 1812 року, хтось робив середньовічні обладунки — але все це об’єднала в єдиний рух, мабуть, саме творчість професора Толкіна. Вже потім всі пішли відігравати на полігонах сюжети якихось інших авторів, інші всесвіти.

Фото: Антон Кафтанов / Facebook

Але ігри по Толкіну  парадоксальні. Коли ми тільки починали, то спочатку, звісно ж, відігравали за «наших», за світлі сили. Дуже мало було тих, хто наважувався грати  «темних», і їм треба було мати мужність свідомо йти проти друзів. 

А як, на вашу думку, творчість Толкіна вплинула на формування нашої мілітарної культури?

Сам Толкін — фронтовик, брав участь у битві на Соммі у Першій світовій. І тому він деякі речі описує дуже зрозуміло: тактику, відчуття людини на війні. Я багато років кажу своїм колегам та друзям: ми реконструюємо, що одна людина вбиває іншу — забувати про це не треба. Це дає певну психологічну стійкість.

Крім того, історична реконструкція вимагає впертості, вольових якостей — а це все час, тренування, цим треба займатися. Це досить жорсткий вид єдиноборств та групових боїв. Крім того, цим займаються люди з більш розвиненим кругозором, пасіонарії. Тому багато людей долучалися до армії ще у 2014 році.

Я особисто пішов у військо ще у 2022 році, але мене спочатку не брали через інвалідність (поранення ока). Проте я дуже вперта людина: понад рік волонтерив, закінчив декілька курсів тактичної медицини та  знайшов одного з наших — Семена Салатенка. Це командир 516-го окремого батальйону 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, воює він з 2014 року. Він знав мене, тому у його підрозділі я і почав свій шлях у війську.

Фото: Антон Кафтанов / Facebook

У нашому батальйоні багато було реконструкторів: і комбат, і ротний. Зараз воює багато людей, що раніше відігравали орків та ельфів — усі реконструктори та толкіністи України воюють, і «світла», і «темна» Арда. З боку росіян теж є представники нашого руху, але, як я сказав ще у 2014 році, з того боку усі друзі — лише колишні.

Як вам здається, чому мають нас навчати книжки Толкіна? Яка його ідея може нас розрадити, коли світ довкола палає і руйнується?

Я  взагалі дуже стримано ставлюся до ідей, які ми маємо брати із книг. Кожен читає по-своєму, кожен бере щось своє. З багатьма із тих, з ким сходимося зараз на довжину пострілу, ми читали схожі книги — але опинилися по різні боки.

У книжках Толкіна є такий момент: навіть коли надії вже нема, треба битися. Битися у будь-якому разі. Уявіть: штурм Гондора, ворог тактично переграв світлі сили,  розтягнув оборону по всій довжині ріки та прорвав її у кількох місцях. Здається, надії немає, це майже кінець. Але він не врахував лісових людей, які показали короткий шлях союзникам-роханцям — і на фланзі мордорського війська виходить шість тисяч найкращої кінноти на землі. Надія завжди є!

Фото: Радіо Хартія
Графічний елемент: мікроавтобус

Підтримайте радіо

Ми існуємо завдяки вашій підтримці.
Станьте нашими підписниками на патреоні та підтримуйте нас донатом на банку.
Або за реквізитами:
ЄДРПОУ 45784628
IBAN UA273515330000026002045916262,
призначення «Добровiльне пожертвування на проєктнi витрати».


Дякуємо, що ви з нами!