Якщо знайдуть твою точку, туди полетить усе — хартієць Гас про полювання РФ на українських пілотів
Музикант і будівельник з Кривого Рогу у цивільному житті, а нині пілот БПЛА з позивним Гас, військовослужбовець «Хартії». Він мобілізувався разом із братом: свідомо обирали підрозділ, готувалися до служби. В ефірі Радіо Хартія Гас спростовує міф, що оператор дрона – це безпечна посада: навпаки, саме екіпажі БПЛА є пріоритетними цілями для армії РФ, на них полюють, їх вираховують і б’ють по позиціях особливо нещадно. Далі – пряма мова Гаса.
Закінчилися терпіння і страх
До війни я був абсолютно середньостатистичною цивільною людиною. Я грав в колективах, займався музикою доволі довгий час. Кривий Ріг — доволі музичне місто, багато хто думає, що це місто якогось бидла, але в музичному плані дуже сильне місто. Грав у таких колективах як «Опача», проєкт «Мет», ми робили кавери на Скрябіна, коли він загинув.
Я був будівельником. У нас з братом була фірма, він більше керував, а я був як робоча сила, спеціалістом. Займалися ремонтами, будували будинки, офіси.
Щодо рішення піти до армії — напевно, просто закінчилось терпіння, якийсь страх. Прийшов час, коли ти вже розумієш, що більше тягнути немає куди, треба йти.
«Хартія» ближче до серця
І ми прийняли з братом одноголосне рішення, що треба долучатись. У мене брат так само служить в «Хартії», тільки в іншому батальйоні. Ми поговорили з ним, що вже час: треба обирати, шукати. Поки тебе не бусифіціровали, не скрутили, в тебе є можливість щось вибрати, пошукати, до кого долучитись. Ми зупинилися на «Хартії». Розглядали різні бригади, але чомусь «Хартія» стала ближче до серця.
Звісно, батьки дуже сильно переймалися, не хотіли, щоб ми долучались, це було видно. Але ми плавно їх готували, це ж все таки мама, батько — найближчі люди. Ми десь протягом пів року, поки обирали, потроху їм казали, що прийде час… Хоча ми розуміли, що він вже прийшов. Кожного дня казали, що ми обираємо, ми не йдемо кудись навмання, необдуманих рішень немає, все зважено.
Полювання на пілотів
На даний момент екіпажів БПЛА вишукують, дуже сильно вишукують. Якщо знайдуть точку розміщення, то туди буде летіти все, щоб можна, аби тебе звідти вибити, щоби ти собі шукав нову точку… або вже не шукав нову точку.
Зараз така тенденція йде, на мою думку, що піхоту вони просто закидують, періодично або систематично. А пілотів треба шукати. І якщо їх знаходять — біда всім.
Побратим важливіший за командира
Люди. Найголовніше — це люди, які довкола тебе. Хто твій побратим, хто стоїть з тобою пліч-о-пліч — це найважливіша людина. Навіть командири не такі важливі, як твоя «двієчка». Ти їй будеш допомагати, вона тобі. Якщо між вами є коннект, контакт, то все буде відбуватись зручно, швидко і безпечно.
Мені було цікаво літати. Перед тим, як долучитись, я вдома пробував на симуляторах літати, і мені сподобалось. Ти десь високо в небі, бачиш все. Це дуже прикольно.
Три-чотири місяці мені треба було, щоб адаптуватися, перешагнути від рекрута до досвідченої людини. У мене цей досвід доволі швидко накопичився, були гарні вчителі, був гарний екіпаж, який мені все пояснював, що, як і де.
І після того, коли вже поставили окремо, і були різні ситуації, і ти з цих ситуацій виходиш і самостійно приймаєш рішення — тоді в тебе з’являється думка: я можу. Я можу приймати самостійні рішення, я можу брати за них відповідальність, я можу це робити сам.
Мотивація сильніша за втому
Втома є у всіх. Як на звичайній роботі, так і у військовій справі, від неї нікуди не дітись. Мотивація? У нас повинно бути більше ніж достатньо мотивації. Війна триває, а те, що буде потім — буде потім. Нам треба думати про те, що відбувається сьогодні у нас.
Звісно, мрії про те, що буде потім, є. Думаю, що я залишусь у Харкові, напевно. Буду намагатись повернутися в музику, тому що я музикою не займався вже три роки.
читайте також
