«Ми тебе не чекали» — про що новий роман Артема Чеха
Новий роман Артема Чеха «Ми тебе не чекали» вийшов у видавництві Меридіан Черновіц. У центрі сюжету — історія повернення воїна з війни. Як трансформувалась ідея роману та як працювалось над новою книгою в ефірі Радіо Хартія розказав сам автор — Артем Чех, письменник і івійськослужбовець.
Ідею сюжету про поверення з війни військового, якого, як виявилось, оголосили померлим, Чех вибудував на основі своїх спостережень за реальними подіями воєнного життя в Україні.
«Певним таким тригером творчим стала історія з сусіднього села з моєю дачею, коли в центрі села вивішували портрети загиблих мешканців громади. І хлопець повернувся живий з полону, а його портрет там висів в центрі села. І оскільки це була така одна довга роздруківка цих портретів, щоб не міняти повністю, просто його обличчя завісили чорним целофановим пакетиком. І як розповідав воїн: “А пакетик шелестить, шелестить. І я знаю, що я під ним”. Ну, і якось мене це так зачепило, і я подумав, що про це, в принципі, можна написати щось», — каже Чех.
Головного героя роману звати Іван Труш. Це прізвище, як зізнався Чех, йому подобається. А от ім’я для героя автор вибирав довше, зупинившись, зрештою, на Іванові.
«І якщо ви бачили обкладинку книжки, то там намальована сосна. І це пряма відсилка до імпресіоніста Івана Труша, який дуже багато малював сосни. В нього був певний образ — це самотня сосна посеред степу. Тобто такий трошки дивний образ, оскільки ми знаємо, що посеред степу самотня одинака сосна — це не дуже поширене явище. Тим не менше, Труш це помічав і це замальовував в своїх картинах. І власне це обігрується і в самому романі, коли головний герой розуміє, хто він є. А він є саме цією дивною, незрозумілою, самотньою сосною посеред степу», — говорить Чех.
Спочатку автор мав намір писати роман у тональності чорної комедії. Досвід військової служби дав Чеху багато історій, коли смерть і фізіологічність смерті військовослужбовцями висміюється.
«І це така, мабуть, мала б бути трошки герметична проза і проза для своїх. Але зрештою я зрозумів, що для широкого читача це буде too much і, певно, в мене полетить багато капців за таку сміливість, тим більше під час війни, тим більше під час того, скільки трагедій зараз відбувається і скільки сімей залишається жити в цих трагедіях. І я змінив тональність і змінив, певним чином, напрямок і стилістичну якусь задумку», — каже Чех.
Письменник працював над романом упродовж двох років, оскільки через військову службу не має достатньо часу для такої роботи.
«Творчий процес — він нескінчений, і ним можна займатися будь-коли, навіть у голові, їдучи в автомобілі. А конкретно писати, виписувати історію — виключно тоді, коли в мене є відпустка», — сказав Артем Чех.
