«Плюс» як відповідь: як війна впливає на мовлення українців
«Плюс», «бронік», «корч», «4.5.0», «двохсотий» – цей лексикон народився на фронті, але за роки повномасштабного вторгнення вийшов за межі бліндажів. Разом із великою війною українська мова почала стрімко змінюватися, вбираючи в себе нові значення, стилі комунікації та навіть способи жартувати на теми, далекі від гумористичних. Про те, як військова лексика стає частиною живої української мови, в ефірі Радіо Хартія розповів Максим Прудеус, офіцер управління комунікацій Командування Сухопутних військ та наставник із красномовства.
Війна змінила не лише людей, а й мову, якою вони говорять
Військовий сленг в Україні почав активно формуватися ще після 2014 року, однак саме повномасштабне вторгнення зробило його частиною повсякденного мовлення. За словами Максима Прудеуса, цей процес був неминучим, адже до війська масово прийшли цивільні з різних прошарків суспільства, швидко перейняли тамтешню специфічну лексику й почали послуговуватися нею як на фронті, так і в тилу.
«Зараз проти російської навали воює не стільки українська армія, скільки український народ. Дуже швидко для цивільних, які прийшли на фронт, військовий сленг і жаргонізми стали рідними й широковживаними. Ці слова вже є частиною живої української мови, вони залишаться з нами, коли війна нарешті завершиться», – говорить Прудеус.
Прудеус каже: мова природно змінюється під впливом історичних подій. Нинішня війна теж формує новий пласт української лексики – більш жорсткої, мілітарної та концентрованої.
«Дуже добре, що в українську мову, яку наші вороги завжди називали надто лагідною чи навіть дитячою, додаються потужні мілітарні вислови. Це робить нашу мову сильнішою – і це круто», – каже Прудеус.
«Плюс», «бронік» і «корч»: як військові слова стали цивільними
За словами Прудеуса, цивільні дедалі частіше використовують фронтову лексику в побутовому вжитку. Частина військового сленгу вже настільки інтегрувалася у повсякденне життя, що багато людей навіть не помічають її походження:
«Я дуже часто чую, як цивільні використовують слово “плюс”. Наприклад, коли ми робимо рекламні активності, цивільні, які ніколи не служили війську, – це можуть бути молоді дівчата – мені відповідають плюсиком в месенджері або навіть у голос кажуть “плюс”. Або слово “доповідати”: часто чую від цивільних, що “от мені доповіли”, замість “мені повідомили”», – каже Прудеус.
Серед інших прикладів – код «4.5.0», що тепер використовують у значенні «ситуація під контролем», скорочення «бронік» замість повної версії «бронежилет» чи слово «корч», яким називають стару техніку. Кілька років тому ця лексика була зрозуміла лише військовим, а сьогодні стала практично універсальною:
«Усі вже кажуть “корч”: збірна “корч”, ремонт “корча”– це вже стало абсолютно зрозумілим і прийнятним цивільним словом», – говорить Прудеус.
Чорний гумор як спосіб побороти стрес
Разом із новою лексикою в український публічний простір прийшов і специфічний військовий гумор – різкий, подекуди абсурдний і дуже чорний. Прудеус каже, у неформальних розмовах між військовими такі жарти часто стають способом пережити постійний стрес та втому.
«Жарти, навіть чорні та жорсткі, допомагають впоратися зі стресом. Гумор в армії присутній всюди, він дозволяє триматися купи і робить колектив міцнішим. Коли людина усміхається, вона ніби розкривається, і є відчуття більш дружніх взаємин, а дружні взаємини всередині колективу завжди допомагають бити ворога ефективніше», – говорить Прудеус.
За словами Прудеуса, подібну функцію виконує і нецензурна лексика:
«Є дослідження, які доводять, що нецензурна лексика допомагає впоратися зі стресом», – каже Прудеус.
Як називати ворога
Сьогодні в лексиконі українців існують різні варіанти на позначення ворога, здебільшого нецензурні. Прудеус зазначає, що багато слів народжувалися емоційно, однак не всі з них, на його думку, є вдалими.
«Залежно від того, як ми називаємо явище, ситуацію або предмет, ми можемо правильно або неправильно визначитися зі своїми діями в певній ситуації. Тому вкрай важливо називати речі своїми іменами. Коли ми називаємо росіян росіянами, то тут немає ніяких подвійних сенсів чи метафор, що можна неправильно трактувати. Відповідно, якщо немає ніяких подвійних трактувань, чітко зрозуміло, що з цим робити», – говорить Прудеус.
Втім, на думку Прудеуса, найбільш доречним варіантом є назва, що походить від російської столиці, адже вона найточніше відображає політичну та історичну спадковість.
«Усе ж таки Русь – історично не їхня держава, грецька версія слова «Русь» як «Росія» теж не їхня. Тому, називаючи їх росіянами, ми ніби віддаємо їм Русь», – каже Прудеус.
Словник сучасної війни
Попри те, що офіційного словника сучасної військової лексики ще не існує, мовознавці вже активно досліджують цей феномен. Прудеус переконаний: поява такого видання – лише питання часу.
«Ми точно дочекаємося словника. Я впевнений, що вже є фахівці, які над цим працюють», – сказав Прудеус.
