Перейменування ТЦК не вирішить проблему мобілізації — погляд бойового офіцера
Перейменування ТЦК не вирішить проблему ухиляння від мобілізації, система потребує глибшої реформи. Мають бути, зокрема, переглянуті підходи до бронювання. Але принципова трансформація неможлива без відвертої розмови з громадянами. А політичне керівництво та політичні актори держави уникають такої розмови, оскільки вона непопулярна, побоюючись втратити бали на можливих майбутніх виборах. Таку думку озвучив в ефірі Радіо Хартія Андрій Іллєнко, офіцер батальйону «Свобода» бригади «Рубіж» Національної гвардії України.
«Керівництво держави, а також керівництво всіх парламентських партій, всі-всі основні державні і політичні діячі, які сьогодні впливають на процеси, які мають певний рейтинг в суспільстві, повинні прямо і відверто почати говорити з суспільством на тему мобілізації. Це не повинна бути тема, яка обговорюється лише військовими. Це має бути топ-тема, починаючи від президента України, прем’єр-міністра, голови Верховної Ради, керівників всіх фракцій в парламенті, в тому числі опозиційних. Але очевидно, що всі проблеми, які об’єктивно є – корупційні, проблеми з перегибами, – теж не будуть повноцінно і системно вирішуватися, якщо від цієї теми будуть шарахатися політики, тому що вона буде бити по їхньому рейтингу, як вони вважають, думаючи, напевно, про наступні вибори», — сказав Іллєнко.
Він вважає, що зміна назви не зможе виправити негативний імідж ТЦК та ставлення до нього. Але злочинами є не тільки хабарі та зловживання воєнкомів, але й напади на військовослужбовців Центрів комплектування.
«У нас корупція існує в різних сферах. Безумовно, вона існує і в ТЦК. Мають бути жорсткі покарання для корупціонерів, які наживаються на процесі мобілізації. Їх треба викривати і показово перед цим суспільством карати. Але для того, щоб з нею боротися, треба ці проблеми визнати і почати діяти. Я вважаю, що мають бути наджорсткі покарання для тих, хто нападає на військовослужбовців. Мені просто огидно чути, що людині, яка стріляла, нападала з ножем на військовослужбовця під час виконання службових обов’язків, дають домашній арешт. Який може бути в цій ситуації домашній арешт? Це просто запрошення наступним подібним злочинцям до подібних дій», — каже Іллєнко.
На його думку, однією з проблем, що перешкоджає мобілізації, є недосконала система бронювання, яка, з погляду військового, охоплює більшу кількість людей, ніж потребує держава для забезпечення критичних потреб та індустрій:
«Я розумію, коли люди бронюються за принципом – хто там працює в швидкій допомозі, в енергетичній інфраструктурі, на військових заводах. Я розумію логіку бронювання. Коли бронюють людей, які ніякого відношення не мають до критичної інфраструктури, це неправильно, це треба переглядати. Всі мають розуміти, що і простий селянин, і людина, яка має кошти, має соціальний статус, представники різних верств суспільства, в тому числі і багатих верств — в рівному ступені їх має стосуватися питання мобілізації».
Розуміння цих реалій викликає відчуття несправделивості і в суспільстві, і особливо серед військових. Зокрема, через те, що українському війську бракує резервів, бійці з передової, не витримавши напруги, йдуть у СЗЧ. Хоча це, на думку Іллєнка, тільки одна з категорій тих, хто залишає службу.
«Я вважаю, що є велика різниця між, наприклад, людиною, яка пішла з СЗЧ, знаходячись в навчальному центрі, яка не була ніде, вона не те що на фронті не була, вона ще навіть у військову частину свою не попала, вона просто знаходиться у навчальному центрі і проходить курс БЗВП. І, наприклад, коли людина йде в СЗЧ, намагаючись перевестись в іншу частину. І третя ситуація – це людина, яка декілька років уже провоювала, провела місяці на нулі і у неї стався нервовий зрив, просто виснаження після того, що вона була довго на позиціях. А через якийсь час повертається, усвідомлюючи, що трошки наламала дров, але заспокоївшись повертається».
читайте також
Генштаб спростив повернення із СЗЧ: що змінилося — коментар юриста
