Удари по паливу та ППО: як Україна намагається виснажити російську армію
Україна намагається перехопити ініціативу у війні, завдаючи системних мідл-страйк ударів по російській логістиці, паливній інфраструктурі та протиповітряній обороні. Така тактика може поступово виснажити російську армію та створити умови для стратегічного перелому на фронті. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів воєнний оглядач Василь Пехньо.
Нова логіка українських ударів
За словами Василя Пехньо, останні місяці українські сили дедалі активніше застосовують так звані мідл-страйк удари – атаки по тилових об’єктах ворога на відстані у десятки й навіть сотні кілометрів від лінії фронту. Йдеться не лише про склади боєприпасів чи техніки, а й про бензовози, електропідстанції, маршрути постачання та системи ППО.
«Логіка мідл-страйк ударів у тому, що значно краще й пріоритетніше знищити вантажівку, яка привезе сто дронів на фронт, аніж потім намагатися справлятися з цією сотнею дронів, що вже розбрелися по лінії бойового зіткнення. Так само краще вразити склад паливно-мастильних матеріалів у тилу, аніж чекати, поки це паливо доїде до фронту», – говорить Пехньо.
За його словами, така тактика виникла як відповідь на кризу української піхоти та постійні інфільтрації російських штурмових груп між оборонними позиціями. Тобто, якщо раніше українським військовим доводилося реагувати вже на наслідки атак безпосередньо на фронті, то тепер акцент зміщується на знищення ресурсів противника ще до того, як вони потраплять на передову.
Удари по тилу мають накопичувальний ефект
Пехньо каже, що успіх у сучасній війні значною мірою визначають саме технології – дрони, зв’язок, генератори, електроживлення тощо. Саме тому атаки по паливній та енергетичній інфраструктурі можуть мати для російської армії критичні наслідки.
«В умовах технологічної війни, коли основний акцент робиться на дрони, будь-що технологічне потребує електроенергії. Потрібно заряджати батареї, пульти, рації, навіть EcoFlow. Це або статична електроенергія, або електроенергія від генераторів, для яких треба паливо, а якщо палива буде недостатньо, це прямо пропорційно вплине на лінію бойового зіткнення – дронів фізично буде менше. Водночас наступає літо, потрібна питна вода, і якщо вона не доїжджатиме до фронту, це перетвориться на велику проблему для особового складу», – каже Пехньо.
Множинні проблеми накопичуються поступово, але зрештою починають впливати на боєздатність російської армії. Саме в такому системному виснаженні противника, за словами оглядача, і полягає нинішня стратегія українських сил.
Не буферна зона, а плацдарм для просування — задум армії РФ на Вовчанському напрямку
Знищення ППО противника відкриває шлях углиб Росії
За словами Василя Пехньо, ще одним важливим елементом української стратегії стало системне ураження російської протиповітряної оборони. Це дозволяє безпілотникам проникати дедалі глибше в тил противника та атакувати економічно важливі об’єкти. Оглядач наголошує: головна мета таких ударів – не лише військовий ефект на фронті, а й поступове послаблення економічного потенціалу Росії.
«Мало просто знищувати піхоту на передньому краї, потрібно намагатися зробити малоймовірними першопричини появи російського піхотинця на фронті. Йдеться про гроші: якщо в Росії буде менше грошей для того, щоб найняти контрактника, то і контрактників, що логічно, буде менше. Тому треба бити по економіці: по російських НПЗ, нафтобазах, нафтоперекачувальних станціях та портах, де відвантажують нафту. А для цього треба залетіти на територію РФ», – говорить Пехньо.
За його словами, кілька років тому головною проблемою для українських дронів була «невидима стіна» російської ППО безпосередньо на лінії фронту. Саме удари по цих системах дозволили створити коридори для подальших атак углиб території Росії.
«Мідл-страйки дали можливість пробити коридори у фронтовому ППО. Це відкриває можливість для глибинних ударів по економіці Російської Федерації», – каже Пехньо.
Результати можуть стати помітними вже наприкінці літа
Попри успішні українські удари, Пехньо каже: говорити про перелом на фронті поки зарано. Російська армія все ще має резерви, тож наслідки логістичного виснаження проявляються поступово. Втім, за словами оглядача, українські військові вже помічають зміну якості російських штурмових груп.
«Командири підрозділів відзначають, що якість ворожих піхотинців різко впала. Вони діють дрібними групами, намагаються ховатися в зеленці, і загалом їм дедалі складніше досягати результатів», – говорить Пехньо.
Найскладнішою ситуація залишається у міських боях – зокрема в районах Костянтинівки, Покровська та Мирноградської агломерації, де російським підрозділам простіше закріплюватися серед забудови.
«По хатах, лікарнях і школах їх куди складніше виловлювати, ніж у зеленці», – каже Пехньо.
За його прогнозами, більш помітний ефект від мідл-страйк ударів може проявитися наприкінці цього літа або восени, коли дефіцит ресурсів у російських підрозділів стане куди відчутнішим безпосередньо на передовій.
«Тоді ми зможемо більш якісно оцінити реальність результатів цієї роботи безпосередньо для нуля», – сказав Василь Пехньо.
