Звичка до війни не захищає від її наслідків: психологиня про вплив хронічного стресу на організм українців
Повітряні тривоги, обстріли, недосипання та постійне очікування небезпеки стали повсякденням для мільйонів українців. Водночас звичка до такого способу життя не означає, що організм перестав реагувати на стрес. Навпаки – його наслідки можуть накопичуватися роками та впливати як на психологічний стан, так і на фізичне здоров’я. Про те, як нервова система реагує на тривалі ризики та що допомагає підтримувати себе в умовах війни, в ефірі Радіо Хартія розповіла психологиня та спеціалістка з тілесно-орієнтованої психотерапії Анна Протасова.
Стрес став фоном, але нікуди не зник
На думку Анни Протасової, одна з головних проблем полягає в тому, що люди посупово перестали помічати вплив війни на власний стан. Постійна напруга стала настільки звичною, що почала сприйматися як норма.
«Ми просто перестаємо це сприймати як суттєвий фактор, який може на нас впливати. Але дуже часто, коли ми починаємо розбиратись, чому немає енергії, чому постійні конфлікти, чому постійна тривога або чому складно радіти життю, ми рано чи пізно виходимо на те, що в реальності, в якій ми існуємо, стоїть величезний слон в кімнаті», – говорить Протасова.
Психологиня пояснює, що навіть якщо людина навчилася функціонувати в умовах війни, її нервова система все одно продовжує реагувати на загрозу. Особливо це стосується ситуацій, коли стрес триває не кілька днів чи тижнів, а роками.
Організм може реагувати на небезпеку по-різному
Наслідки тривалого стресу не завжди виглядають однаково. Після обстрілів або інших небезпек одні люди відчувають прилив сил і готовність діяти, інші – виснаження та бажання відгородитися від світу, тобто так зване завмирання. Психологиня пояснює, що обидві реакції є нормальними – це природний механізмами виживання, закладений в нервовій системі.
«Реакція активації нашої нервової системи покликана зробити так, щоб ми могли або швидко втекти від небезпеки, або щоб ми могли битися з цією небезпекою», – каже Протасова.
Водночас існує й інший сценарій.
«Завмирання відбувається, коли нервова система настільки виснажена або перевантажена стресом, що вже не може виділити енергію для боротьби чи втечі», – пояснює Протасова.
Хронічний стрес впливає і на ментальне, і на фізичне здоров’я
За словами Протасової, організм людини розрахований на короткочасний стрес. Коли небезпека триває довго, ресурси поступово виснажуються. Це може проявлятися по-різному: від тривожності та проблем зі сном до фізичних погіршень.
«Наше тіло постійно живе в стані очікування небезпеки, в постійній готовності до того, що щось може трапитися. Відповідно, кількість ресурсів, які воно вкладає навіть у повсякденні задачі, набагато вища», – говорить Протасова.
Саме тому, ацентує психологиня, людям важливо не ігнорувати сигнали власного організму та приділяти ретельну увагу відновленню.
«Якщо говорити про довготривале функціонування психіки в умовах обстрілів, повномасштабної війни, постійної небезпеки, наша задача зараз – це слідкувати за своїм станом і робити, можливо, навіть трошки більше, ніж потрібно для того, щоб про себе потурбуватися», – каже Протасова.
Коли й до кого варто звертатися по допомогу
Для ситуацій, коли потрібно заспокоїтися тут і зараз, фахівчиня радить звернути увагу на дихання та відчуття власного тіла.
«Найперше, що ми можемо зробити, – це звернути увагу на своє дихання і почати видихати довшими видихами, ніж вдихи, тому що це є сигналом для нервової системи про заспокоєння. За можливості варто сповільнитися в тому, що ви робите. При “панічці” наша задача – повернути собі відчуття реальності. Також ми можемо покласти руки схресно на грудну клітину і почати м’яко простукувати себе, ніби метелик, який крильцями б’є по грудній клині. Таким чином ми дозволимо мозку повернутися у відчуття тіла», – говорить Анна Протасова.
Якщо тривога, виснаження чи проблеми зі сном не минають тривалий час і починають впливати на повсякденне життя, психологиня радить не відкладати звернення до фахівців. Починати Протасова рекомендує з відвідин сімейного лікаря, який проведе загальну діагностику. Після цього у залежності від визначених проблем можуть знадобитися візити до психолога, психотерапевта, психіатра чи інших спеціалістів.
На думку Анни Протасової, звернення по допомогу не є ознакою слабкості. Навпаки, це один із способів підтримати себе в умовах тривалого навантаження, яке продовжує створювати війна.
