Соціальні місця несвободи в окупації: кількість та доля пацієнтів

2217 пацієнтів соціальних місць несвободи залишилися на окупованих Росією територіях України. Такі дані наводить громадська організація «Україна без тортур» за результатами власного дослідження. Соціальними місцями несвободи називають психоневрологічні та геріатричні інтернати, наркологічні та психіатричні лікарні, які пацієнт не може залишити за власним бажанням. У приміщеннях двох таких закладів окупаційна адміністрація РФ облаштувала військові шпиталі, а пацієнтів примусово депортували углиб Росії. Інші деталі дослідження в ефірі Радіо Хартія розказав Владислав Єгоров, проєктний менеджер ГО «Україна без тортур».

«За нашими даними, на тимчасово окупованих територіях України, саме в соціальних місцях несвободи, опинилося 2217 людей. Але я хотів зазначити про те, що ця цифра є приблизною, спирається на зібранні нами дані та потребує уточення. Тому що не всю інформацію нам здалося з’ясувати», — сказав Єгоров.

Частина людей, які перебували в таких закладах, є обмежено дієздатними або недієздатними. Російські окупаційні війська депортували їх вглиб РФ, навіть не повідомивши офіційних опікунів. Російські пропагандистські медіа висвітлювали такі випадки як евакуацію.

«Директори установ психологічних інтернатів, деякі з них, сприяли незаконному переміщенню, а в подальшому — депортації. І, зокрема, цю інформацію ми отримали у зв’язку з оприлюдненням підозр Офісом генерального прокурора», — сказав Єгоров.

У дослідженні також йдеться про два заклади — у Запорізькій та Херсонській області — пацієнтів яких російські війська депортували, а приміщення використали для військових шпиталів.

«Збройні сили Російської Федерації використовували приміщення, і у тому числі осіб з психоневолоргічних інтернатів, як живі щити», — сказав Єгоров.

Пошук і повернення таких людей є надзвичайно складним. За словами Єгорова, алгоритм може бути таким:

• співпраця державних органів влади і громадського сектору у пошуку і встановленні точої кількості людей із соціальних закладів несвободи, які опинились в окупації
• перегляд інституту опікунства для депортованих людей (часто опікунами були керівники закладів, які сприяли депортації)
• посилення міжнародної інформаційної кампанії та залучення міжнародних партнерів з метою тиску на Російську Федерацію, зокрема і для включення незаконно переміщених людей у подальші процеси повернення репатриації до України.