Законопроєкт про комплексну підтримку дітей з інвалідністю: які зміни пропонують до державних соціальних гарантій
У Верховній Раді до другого читання підготували законопроєкт, який має запровадити систему комплексної підтримки дітей з інвалідністю. Які зміни він передбачає для родин, що виховують дітей з інвалідністю, в ефірі Радіо Хартія розповіла колишня міністерка соціальної політики України (2022–2025) Оксана Жолнович.
Підвищення соціальних виплат
Законопроєкт передбачає збільшення розміру соціальних виплат для дітей з інвалідністю і осіб з інвалідністю з дитинства вдвічі, оскільки розмірною одиницею обрахунку вводиться розмір базової соціальної допомоги.
«Це допомога, яка сьогодні пілотується Міністерством соціальної політики і вже сьогодні базова величина становить 4 500 гривень. А в проєкті передбачено, що це — 200%», — каже Жолнович.
Тож розмір виплат відповідно становитиме 9 000 гривень. Така ж сума передбачається і як надбавка на догляд. У підсумку родина, яка виховує дитину з інвалідністю отримуватиме 18 000 гривень.
«В законопроекті не передбачається вимога когось із батьків покидати роботу, просто встановлюється факт, що ця дитина справді потребує догляду, чи людина з інвалідністю з дитинства також потребує догляду. І на це надаються кошти. Чи батьки самостійно будуть його здійснювати, чи вони закуплять у сторонньої людини такий догляд — не має значення, адже це все одно їх потреба, яку вони мусять вирішити», — говорить Жолнович.
Запровадження гарантій на послуги з раннього втручання, інклюзивного супроводу та тимчасовий передпочинок для батьків
«Це вперше закріплено право людей і дітей з інвалідністю не лише на грошову виплату, але й точно константовано, що їм потрібна підтримка у вигляді послуг», — каже Жолнович.
Законопроєктом пропонується три видитаких послуг:
- послуга раннього втручання (превенції) — супровід у всіх можливих етапах реабілітації, превенція, допомога у налагодженні побуту;
«Зазвичай такі родини замикаються в собі, нерідко приховують, що виховують дитину з інвалідністю, не говорять про це оточенню, тому що в нашому суспільстві ця тема досі залишається сильно стигматизованою. На жаль, про проблему часто стає відомо вже тоді, коли ситуація є критичною: родина переживає глибоку кризу, виникають серйозні конфлікти або навіть розпадається сім’я. Саме ця послуга покликана допомогти запобігти таким ситуаціям і зменшити навантаження на родину», — говорить Жолнович.
- послуга асистента дитини для супроводу в дитячому садку чи школі;
«Навіть якщо, наприклад, дитина не може самостійно пересуватися або є зовсім невербальною, все одно існують методики, які допомагають покращувати її соціальні та розвиткові навички. І сам факт перебування в такому закладі протягом пів дня дає батькам можливість, як і іншим родинам, мати особисте життя, чого сьогодні ці сім’ї часто повністю позбавлені», — каже Жолнович.
- послуга перепочинку для батьків, що дає змогу батькам дитини з інвалідністю отримати можливість присвятити якусь частину часу не догляду за дитиною, а собі, своєму здоров’ю чи навіть ремонту житла;
«Дитина з інвалідністю — і в рік, і в два, і в п’ять, і в десять років — потребує постійного догляду. Її треба підняти, помити, погодувати, дуже часто — переносити. Тобто хтось із батьків, а зазвичай це мама, увесь свій час присвячує дитині. І це надзвичайно виснажує. Ми знаємо випадки, коли матері, почуваючись повністю виснаженими, вчиняли самогубство», — сказала Жолнович.
За словами Оксани Жолнович, в Україні проживає близько 230 тисяч дітей з інвалідністю підгрупи А, тому в багатьох, особливо невеликих, громадах бракує необхідної інфраструктури та послуг для підтримки таких родин. Законопроєкт передбачає державне фінансування протягом п’яти років, щоб забезпечити сім’ї необхідними сервісами. На думку Жолнович, це також сприятиме розвитку громадських організацій, які працюють із дітьми з інвалідністю та їхніми родинами, і допоможе масштабувати їхню діяльність по всій Україні. Паралельно планується змінити механізм фінансування для місцевих громад, щоб вони могли об’єднувати ресурси для створення та утримання необхідної інфраструктури.
«Тому так, час буде потрібен. Я думаю, не менше двох років. Але це все одно значно коротший шлях, ніж якби ці послуги почали розвиватися знизу — лише силами громад і за рахунок їхнього фінансування», — сказала Оксана Жолнович.
