В Україні створили електронну бібліотеку жіночої і гендерної історії
Українська асоціація досліджень жіночої історії створила онлайн бібліотеку, де зібрані праці з жіночої та гендерної історії. Це перша в Україні така платформа, покликана допомогти у роботі над науковими працями молодим дослідникам і дослідницям. Детальніше про бібліотеку та стан жіночих і гендерних студій в Україні в ефірі радіо Хартія розказала Оксана Кісь, президентка Української асоціації досліджень жіночої історії, докторка історичних наук.
«Часом праці жіночої і гендерної історії розпорошені по різних виданнях, які далеко не завжди мають електронну версію, їх не можна знайти в інтернеті. Бібліотекарі і навіть викладачі-історики далеко не завжди знають про ці публікації», — сказала Кісь.
Платформа має зручний пошук за історичним періодом, регіоном чи тематикою, в ній зібрані як праці українських дослідниць і дослідників, так і закордонних, які працювали з тематикою української жіночої гендерної історії.
«Я мушу тут наголосити, що для дослідників і дослідниць нема більш цікавих і менш цікавих, чи більш важливих і менш важливих другорядних тем, коли мова йде про вивчення історичних досвідів. Бо, фактично, життя жінок різних груп в різні періоди, в різних обставинах є однаково важливі. Це доповнює наше розуміння нашого історичного минулого і того, як ми стали тими, кими ми є. Для розуміння нашого сучасного українського суспільства дуже важливо знати всебічну історію», — говорить Кісь.
Вона також каже, що часто наукові розробки тієї чи іншої теми є спровоковані суспільним запитом. Так, запит від активісток сучасного жіночого руху свого часу спровокував ряд публікацій і публічних лекцій від науковиць про історію жіночого руху в Україні і його визначних постатей.
Сьогодні помітним є запит на студії про жіночі досвіди під час війни. Також є теми, які залишаються малодослідженими, попри великий інтерес від суспільства. Це, зокрема, теми, пов’язані з тілесністю, сексуальністю, сексуальним насильством.
«В університетах, де аспіранти чи аспірантки здобувають свої наукові ступені і готують свої диссертаційні дослідження, в наукових інституціях системи академії наук. Далеко не завжди ці структури є доброзичливі і створюють сприятливі умови до студій жіночої гендерної історії, схвалюють їх, підтримують, заохочують молодих дослідниць, допомагають їм вибудувати свої стратегії дослідницькі. Частенько ми чуємо, власне, зворотні речі про те, що знеохочують, відраджують, про те, що тема не диссертаційна, що тема несерйозна», — сказала Оксана Кісь.
