Проблема нестачі робочих рук з нами назавжди – Воскобойник про затяжну кадрову кризу й залучення іноземців як метод її пом’якшення
Війна, мобілізація, масовий виїзд українців за кордон та демографічна криза кардинально змінили український ринок праці. Сьогодні в Україні сформувалася парадоксальна ситуація: роботодавці скаржаться на нестачу кадрів, тоді як рівень безробіття залишається високим. Найбільше бракує людей робітничих професій, тому в майбутньому до цих робіт можуть активніше залучати іноземних працівників. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Робота є, але не для всіх: як змінився ринок праці під час війни
За словами Василя Воскобойника, проблема сучасного українського ринку праці полягає у так званому структурному безробітті – коли професії людей не відповідають запитам роботодавців.
«У нас є невідповідність між тим, що можуть запропонувати шукачі роботи, і тим, які вимоги висувають роботодавці. Зараз на ринку велика затребуваність людей звичайних робітничих професій – будівельників, водіїв, слюсарів, сантехніків, енергетиків, вчителів», – говорить Воскобойник.
Одним із можливих шляхів часткового подолання кадрової кризи є перекваліфікація працівників. Однак це рішення – не панацея: процес набуття нового фаху не може бути швидким, до того ж люди часто не готові кардинально змінювати зайнятість після років роботи в певній сфері.
«Дуже важко пояснити бухгалтеру, який все життя пропрацював в офісі, що зараз потрібні будівельники. Навряд чи ця людина піде працювати будівельником. Зараз говорять, що ми можемо активно залучити на ринок праці жінок. Як багато жінок зголосяться працювати на фурах чи трактрорах? Так, таке буває, але всі ніші цим закрити неможливо», – каже Воскобойник.
Держава намагається стимулювати перенавчання через відповідні програми, зокрема видачу спеціальних сертифікатів на підвищення кваліфікації чи отримання нової професії. Однак для подолання кадрового дефіциту цього недостатньо.
Роботодавці дедалі частіше наймають людей старшого віку, але молодь все одно в пріоритеті
Повномасштабна війна змінила ставлення роботодавців до працівників старшого віку. Якщо раніше люди після 35-40 років часто стикалися з віковою дискримінацією, то тепер компанії дедалі частіше готові брати на роботу людей віком від 50 років:
«Роботодавці вимушені запрошувати людей на роботу навіть у віці 55+», – каже Воскобойник.
За його словами, в Україні вже починають говорити про формування так званої «срібної економіки» – моделі, у якій люди старшого віку залишаються активними учасниками економічного життя. Втім, цей процес буде довготривалим, адже навіть попри кадровий голод роботодавці все одно частіше обирають молодших працівників, якщо мають таку можливість.
«Це пов’язано і з фізичними можливостями, і з адаптацією до сучасних технологій», – говорить Воскобойник.
Дефіцит кадрів стане довгостроковою проблемою
За словами Воскобойника, нестача працівників в Україні залишиться системним викликом і в майбутньому:
«Якщо ми говоримо про нестачу робочих рук взагалі у всіх галузях української економіки, та можемо сказати, що ця проблема з нами назавжди», – каже він.
Особливо гостро дефіцит кадрів відчувається в будівельній сфері. Воскобойник вважає, що після завершення війни проблема лише загостриться у зв’язку з початком масштабної відбудови. Через це Україна, ймовірно, буде змушена активніше залучати трудових мігрантів.
«Хто вкладатиме гроші у відбудову країни, якщо буде зрозуміло, що в нас недостатньо людей, аби відновлювати критичну інфраструктуру чи будувати житло? Через нестачу кадрів будівельні компанії будуть змушені запрошувати до України іноземців», – говорить Воскобойник.
Іноземні працівники не замінять українців
Воскобойник наголошує, що мігранти не зможуть повністю вирішити кадрову кризу. За оцінками Міністерства економіки, до 2035 року Україні бракуватиме близько 4,5 мільйона працівників.
«Іноземці можуть стати додатковим містком, який допоможе нам перейти цю прірву з нестачі робочих рук. Але вони завжди будуть лише допоміжною, а не основною силою на нашому ринку праці», – каже він.
При цьому Україна конкуруватиме за іноземних працівників із європейськими країнами, наприклад, Польщею, Чехією чи Німеччиною, які також відчувають нестачу кадрів. Паралельно виникне потреба в інформаційній роботі всередині держави, щоб змінити ставлення громадян до трудових мігрантів та спростувати стереотипи і страхи щодо них.
«Справа не лише в робочих руках. Ми – нація, яка старіє і скорочується. Без залучення мігрантів ми не зможемо забезпечити навіть нинішній рівень пенсійних виплат. Тому проблема полягає не в тому, що іноземці “заберуть” чиїсь робочі місця, а в тому, що значна частина цих місць може залишитися незаповненою, бо населення України скорочується ще з довоєнних часів», – говорить Воскобойник.
Головне завдання — повернення українців
На думку Воскобойника, ключовим завданням для держави має стати повернення українців з-за кордону та створення гідних умов для роботи всередині країни.
«Набагато простіше і економічно доцільніше створювати умови, щоб втримувати людей в Україні, ніж потім залучати іноземців», – сказав Василь Воскобойник.
