Переговори США та Ірану: чому Вашингтон змінив стратегію і які умови можуть визначити майбутню угоду
Перший раунд переговорів між США та Іраном свідчить про те, що Вашингтон був змушений шукати дипломатичний вихід через невиконання раніше поставлених цілей. Таку думку висловив політолог-міжнародник Тарас Семенюк, коментуючи повідомлення про прогрес у переговорах між Тегераном і Вашингтоном в ефірі Радіо Хартія.
За його словами, адміністрація президента США Дональда Трампа не змогла реалізувати ключові завдання, які ставила перед собою щодо Ірану.
«Якщо оцінювати перший раунд переговорів, то очевидно, що Сполучені Штати вимушено йдуть на переговори. Ті цілі, які ставилися американцями раніше, не були досягнуті. Дональд Трамп під тиском внутрішньої політики та ситуації на світовому нафтовому ринку змушений шукати хоча б якусь збалансовану позицію. На сьогодні найбільше від війни з Іраном страждають близькосхідні монархії, які постійно залишаються під загрозою іранських сил. А головна мета — зміна політичного режиму в Ірані та встановлення контролю над нафтовими ресурсами — так і не була реалізована. Саме тому зараз Іран перебуває у вигіднішій переговорній позиції, ніж Сполучені Штати», — каже Семенюк.
Він говорить, що в оцінці переговорного процесу не можна ігнорувати роль Ізраїлю, який виступає проти домовленостей із Тегераном.
«Ми забуваємо про ще одного важливого учасника процесу — Ізраїль. Саме він не сприймає ідею переговорів з Іраном, вважаючи, що всі поставлені цілі не досягнуті і кампанію потрібно продовжувати військовими методами. Саме тому зрив переговорного процесу значною мірою пов’язаний із продовженням ізраїльських операцій проти “Хезболли” в Лівані, що категорично не влаштовує Іран. Для Тегерана врегулювання ситуації в Лівані є однією з ключових умов будь-якої великої угоди зі США», — говорить Семенюк.
Водночас він не виключає, що потенційна угода між Вашингтоном і Тегераном може надати Сполученим Штатам нові інструменти впливу на Іран.
«Якщо в рамках домовленостей дійсно буде йтися про сотні мільярдів доларів компенсацій на відновлення інфраструктури Ірану, то важливо розуміти: ці кошти не передаватимуться просто як жест доброї волі. За ними стоятимуть певні умови та механізми контролю. Якщо американці отримають можливість контролювати використання цих ресурсів, то це означатиме фактичний доступ до іранської інфраструктури, нафтової галузі та додатковий вплив на ядерну програму країни. Саме деталі майбутньої угоди будуть визначальними», — каже Семенюк.
Він говорить, що варто обережно ставитися до заяв Дональда Трампа про власні дипломатичні успіхи.
«Я б не поспішав вірити гучним заявам про перемогу. Дональд Трамп оголошує перемоги практично щодня. Ми пам’ятаємо його обіцянки швидко завершити російсько-українську війну, які так і не були реалізовані. Тому важливо дивитися не на заяви, а на конкретні результати. Якщо угода з Іраном буде укладена, ключовим питанням залишатиметься те, на яких умовах Сполучені Штати отримають доступ до відновлення іранської економіки та чи дозволить це їм впливати на нафтовий сектор країни», — говорить Семенюк.
Окремо Семенюк прокоментував внутрішньополітичну ситуацію у Великій Британії та падіння рейтингів прем’єр-міністра Кіра Стармера. За його словами, нинішні проблеми британської політики є наслідком процесів, які почалися після Brexit.
«Ми спостерігаємо наслідки внутрішньої політичної кризи, яка почалася ще після Brexit. Саме тоді у Великій Британії посилилися популістичні настрої та розпочався період політичної турбулентності. Британське суспільство зараз фактично перебуває в пошуку нових політичних лідерів і нової політичної моделі. Саме тому ми бачимо швидку зміну урядів та зниження довіри до традиційних політичних сил», — каже Семенюк.
На його думку, навіть потенційна зміна уряду не повинна вплинути на підтримку України з боку Лондона.
«Я не думаю, що варто хвилюватися щодо підтримки України. У Великій Британії зовнішньополітичний курс має значну спадковість і погоджується на найвищому державному рівні. Навіть якщо до влади прийдуть більш праві або популістичні сили, вони все одно змушені будуть враховувати стратегічні документи держави. А в них Росія визначена як одна з головних загроз. Тому зміни можуть стосуватися внутрішньої політики, але навряд чи радикально змінять британську підтримку України», — сказав Тарас Семенюк.
