Харківський театр «Нафта» готує прем’єру «Блакитної вистави» про дім, який втратили й віднайшли знову
Харківський театр «Нафта» наприкінці червня представить у Харкові «Блакитну виставу» — постановку, створену у межах програми «НафтаПрод». Ця робота досліджує тему дому: його втрату, зміни та віднайдення. Режисерка Деніза Глезіна розповіла Радіо Хартія про цінності, образи та мистецькі пошуки, що лягли в основу вистави.
Вистава-сон про дім і досвід війни
«Блакитна вистава» народилася з переконання, що українці мають чути різні історії й сприймати їх як рівні.
«У цю виставу закладена дуже глибока віра, що глядачі мають сприймати різний досвід, емпатувати кожній історії. Вона створена з різних історій — військових, вимушених переселенців і біженців», — каже Глезіна.
Режисерка визначає жанр як «вистава-сон». У ній сни стають способом перетравлювати реальність, так само як актори плейбек-театру відтворюють історії глядачів без сценарію:
«Мені здається, що сни мають терапевтичний ефект. Вони збирають фрагменти досвіду й перетворюють їх на образи, які ми бачимо уві сні», — говорить Глезіна.
Центральним образом вистави є дім — персональний і колективний. Це і Харків, і Україна загалом:
«Ми працюємо з історіями про безпеку й небезпеку, про неможливість контролювати навіть сон. У виставі є монолог про харківське метро, де відчуття дому проявляється у знанні простору, у впевненості, що ти знаєш, куди йдеш», — каже Глезіна.
Естетика ліквідарту й сила навчальної платформи театру «Нафта»
Окремим мистецьким акцентом стала робота з ліквідартом — психоделічною графопроєкцією, що виникла у 70-х.
«Це естетика, яка дуже прив’язана до снів. Рідини розтікаються так, як вони хочуть, і створюють химерні форми. Це заворожує, вводить глядача в стан споглядання», — говорить Глезіна.
Для неї «НафтаПрод» від театру «Нафта» — це унікальна платформа, яка дає митцям можливість працювати з професійною командою.
«Тут у тебе є ментори, менеджери, сценографи, музиканти. Це досвід справжнього продакшену, який у Харкові рідкісний. І це дивовижно, що молодим митцям дається такий шанс», — каже Глезіна.
На її думку, сучасний український театр має бути близьким до людей, відкривати нові теми й водночас ставати розрадою.
«Театр може бути сенсоформуючою фабрикою, яка створює діалог між військовими та цивільними. Це допомагає військовим легше повертатися, а цивільним — приймати їхній досвід», — сказала Деніза Глезіна.
