Як ветерани об’єднуються, аби допомагати один одному в цивільному житті

Громадська організація «Об’єднання ветеранів російсько-української війни» допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя, долучаючись до вирішення різноманітних питань: від сфери медичного обслуговування ветеранів до права на безоплатний проїзд. Як утворилась і працює організація, з якими проблемами найчастіше звертаються за допомогою ветерани в ефірі Радіо Хартія розповів Сергій Пономаренко, ветеран, Герой України, засновник ГО «Об’єднання ветеранів російсько-української війни».

Громадська організація «Об’єднання ветеранів російсько-української війни» виникла з ініціативи самих ветеранів, які вирішили  об’єднатися для вирішення спільних проблем, пов’язаних з адаптацією до цивільного життя. Сергій Пономаренко погодився очолити ветеранську ініціативу своїх товаришів лише за умови, що вони дійсно будуть активно працювати над вирішенням проблем ветеранів.

«Хлопці мені довіряють, вони зателефонували і попросили очолити їхню ініціативу створення громадської організації і повести за собою. На що я погодився при одній умові, якщо ми дійсно організовуємося і згуртуємося для того, щоб робити добрі справи, а не для ще одного рядочка в юстиції, що створилася громадська організація, яка через кілька місяців просто зникне», — каже Пономаренко.

На думку ветерана, адаптація до цивільного життя у військових проходить довго і складно, їм важко дається перехід від умов, де чітко є протиставлення свій—ворог.

«В 2024 році я повернувся до цивільного життя, але період адаптації напевно триває і досі. Тому що це досить тривалий і складний процес. Тому що, по-перше, в цивільному житті дуже багато чого змінюється, по-друге, ти не можеш так швидко перемкнутися від життя, де є чорне і біле, до життя, в якому дуже багато напівтонів», — говорить Пономаренко.

Організації доводилось вирішувати питання з проблемою недобросовісних перевізників, які не хочуть виконувати право ветеранів на безкоштовний проїзд, випадками вимагання поборів з ветеранів за безоплатне медичне обслуговування.

«І були випадки, коли ветерани зверталися по допомогу до оздоровчих закладів і натикалися на те, що їм або натякали, або навіть і прямо говорили, що ти отримаєш певні медичні послуги за таку-то плату. І це дуже сильно обурювало хлопців, і з тим проговорювали. Наразі, слава Богу, в Яготині точно цю проблему ми вирішили і більше таке питання не стоїть. Але я за те, щоб це питання було закрите взагалі по всій території України, тому що ветеранів дуже багато, медична допомога всім дуже потрібна», — каже Пономаренко.

Один з останніх кейсів роботи організації — пошук через різноманітні фонди колісних крісел для ветеранів, які внаслідок поранень втратили можливість пересуватися самостійно, аби допомогти їм бути більш мобільними. Проте, Пономаренко наголошує, що часто допомога полягає навіть у звичайній дружній розмові.

«А взагалі навіть іноді потрібно елементарно поговорити. От навіть звичайного людського спілкування часто не вистачає ветеранам, тому що дуже складно цивільній людині зрозуміти ті відчуття, які переживав і зараз ще переживає ветеран, після того, що він пройшов, що він бачив. І людина, яка похоронила побратима, не зможе описати в повній мірі все те, що вона відчуває і переживає людині, яка ніколи цього не пройшла», — говорить Пономаренко.

З власного досвіду Пономаренко ділиться, що часто підготовка психологів для роботи з ветеранами є недостатньою і може завдати більше шкоди, ніж допомоги.

«І навіть із власного досвіду за всі роки війни і всі лікування після поранення, я скажу, що в мене немає прям такого позитивного досвіду роботи з психологом, який би мені допоміг. Зазвичай це було так, що психологи не вивозили навіть не мій стан, а мою силу духу. І в певний момент психологи вже розповідали мені про свої проблеми, замість того, щоб поговорити зі мною. І велика біда України в тому, що ми не готові до такої кількості військовослужбовців, ми не готові прийняти і допомагати такій великій кількость ветеранів», — сказав Сергій Пономаренко.