Як проходить евакуація з прифронтових громад Харківщини
Безпекова ситуація у прифронтових громадах Харківщини погіршується, зміни відбуваються упродовж навіть не днів, а годин. Це ускладнює і робить небезпечною роботу евакуаційних екіпажів. Куди ще можна доїхати, аби вивезти людей, як евакуюють дітей, маломобільних людей і поранених в ефірі Радіо Хартія розказав Ігор Клименко, командир загону швидкого реагування Харківської обласної організації Товариства Червоного Хреста України.
«Більш-менш заїзними» Клименко назвав села Старосалтівської громади (Великобурлуцький напрямок). А от на Куп’янському напрямку дуже велике скупчення дронів і майже немає доріг. Упродовж останнього тижня погіршилась ситуація в Золочівській і Дергачівській громадах.
«По Дергачівській громаді ситуація, на жаль, погіршується. Якщо ще тиждень тому заїжджати туди було більш-менш безпечно, то зараз там велике скупчення дронів, і заїжджати стає дедалі важче. Плюс Золочівський напрямок. Навіть сам Золочів майже щодня зазнає двох, трьох, чотирьох, п’яти, шести, а то й семи влучань FPV-дронів по самому селищу. Тож пересуватися Золочевом теж уже стає доволі складно», — каже Клименко.
Кожна евакуація з небезпечних районів організовується у співпраці з державними органами і службами, а також військовими.
«Ми відпрацьовуємо з державною владою, з ДСНС, Збройними силами України. Розуміємо, в який час потрібно заїжджати, потрібно — не потрібно, сьогодні — не сьогодні. Просто плануємо заздалегіть, і розуміємо — їдемо або ні. Тому що, я ж кажу, ситуація змінюється зараз дуже швидко», — говорить Клименко.
Часто представники Харківської обласної організації Товариства Червого Хреста України здійснюють евакуацію саме маломобільних людей, яка потребує спеціального оснащення евакуаційних машин і навичок персоналу. Усі екіпажі мають відповідну підготовку, тому часто залучаються до саме таких евакуаційних операцій.
«Рідні не можуть нічого з цим зробити, тому що викликати «швидку» — «швидка» туди по певним причинам не їде, таксі туди не їде, самі автівкок не мають і транспортувати не можуть. Ось і так залишається, що ми їхня остання надія», — каже Клименко.
Окрім евакуації літніх людей, волонтери також вивозять дітей. Попри небезпеку як для самих дітей, так і для евакуаційних екіпажів, трапляються випадки, коли батьки знову і знову повертають їх до населених пунктів, що перебувають під обстрілами. Зокрема, Клименко розповідає про родину із села Гусинка Куп’янського району, чотирьох дітей якої його екіпаж евакуйовував уже п’ять разів.
«5 разів ми їх вивозили, це особисто ми 5 разів, знаю, що колеги теж вивозили. Як вони туди потрапили, ми не розуміємо», — говорить Клименко.
Також Клименко розповідає про випадки, коли саме погіршення здоров’я чи поранення ставали мотивом для людей подавати заявку на евакуацію.
«Дуже багато таких випадків, коли люди з таких населених пунктів, де практично заїзду немає, немає медичної допомоги. Останній раз — це може було Приколотне, якщо не помиляюся. Теж поранений чоловік був, в нього такі уламкові проникаючі осколки від розірвавшогося дрона», — каже Клименко.
При цьому самі евакуаційні екіпажі часто потрапляють під обстріли, на них полюють російські дрони. Персонал оснащений засобами індивідуального захисту, а от користуватися РЕБами не можуть.
«По Слатіно останній раз ганяв нас теж (дрон — ред.), поки машину не кинули, не відтягнулися. Чекали не раз годину, щоб виїхати можна було. На жаль, зараз я розумію, що все, що їде, це вже є ціль», — сказав Ігор Клименко.
