Відпочинок в Ізюмській громаді: чому гора Крем’янець, Ізюмська лука та Сіверський Донець небезпечні
Гора Крем’янець, Ізюмська лука та узбережжя річки Сіверський Донець – до повномасштабної війни ці місця були одними з найвідоміших локацій для відпочинку в Ізюмській громаді. Однак після шести місяців окупації, бойових дій і масованих обстрілів, що тривають до сьогодні, ці рекреаційні зони перестали бути безпечними.
Ізюм перебував під російською окупацією 162 дні – від початку квітня до вересня 2022 року. Після звільнення місто й громада поступово відновлюються, однак безпекова ситуація не дозволяє повернутися до звичного відпочинку на природі. Про те, які локації нині закриті, що можна побачити в самому Ізюмі та як дістатися до міста, в коментарі Радіо Хартія розповів заступник міського голови Ізюма Володимир Мацокін.
Гора Крем’янець
Ізюмська гора Крем’янець – найвища точка Харківської області, її висота становить 218 метрів. Вона розташована на правому березі Сіверського Дінця і має історичне значення: тут знаходяться залишки Ізюмської фортеці, збудованої у XVII столітті. До повномасштабного вторгнення на горі експонувалися половецькі кам’яні баби.
Зараз, за словами Мацокіна, Крем’янець є небезпечним для відвідування:
«Схили Крем’янця на сьогоднішній день є нерозмінованими. Ходити там, блукати, досліджувати – це досить небезпечні дії, які ми б не рекомендували робити. Навіть центральне міське кладовище, яке знаходиться на схилах Крем’янця, сьогодні закрите через мінну небезпеку», – каже Мацокін.
Оглядові майданчики на Крем’янці також не можна вважати повністю безпечними. У період окупації та бойових дій по цій території були влучання, зокрема із застосуванням касетних боєприпасів:
«Це також територія з відповідним ступенем ризику – можливо, не таким високим, як схили, але все ж таки це небезпечно».
Половецьких баб на горі нині немає, їх евакуювали й зберігають в тилу до кінця війни.
Ізюмська лука
Регіональний ландшафтний парк «Ізюмська лука» розташований західніше Ізюма, неподалік села Петрівське, у долині Сіверського Дінця. Тут ростуть старі сосни, дуби й тополі, є сотні рідкісних видів рослин та грибів, мешкають десятки видів тварин, занесених до Червоної книги. До війни цю місцевість обирали для велотуризму, пішохідних маршрутів, сплавів річкою на байдарках, риболовлі.
Нині, за словами Володимира Мацокіна, такі поїздки є небезпечними. Ізюмська лука, як і решта територій поблизу Сіверського Дінця, була зоною бойових дій. Частина боєприпасів не здетонувала, вони створюють ризики для відвідувачів.
«Росіяни в багатьох місцях в Ізюмському районі намагалися влаштувати переправи. Ці переправи піддавалися масованим атакам Сил оборони України. І тому до сьогодні це особливо небезпечні території, зокрема в межах Ізюмської міської територіальної громади», – говорить Мацокін.
Купання, риболовля і пікніки
До повномасштабної війни місцеві жителі й гості громади відпочивали біля Сіверського Дінця – як на міських пляжах, так і на узбережжях, розташованих поблизу Ізюму. Зараз відвідування цих місць заборонене через мінне забруднення, таке рішення ухвалила комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ізюмської міської територіальної громади.
«Стосовно купання в річці Сіверський Донець у межах громади, у тих загальнодоступних місцях, які були, введена заборона на відвідування цих місць. Я розумію, що жарко, я розумію, що люди хочуть охолодитися, але між рівнем дискомфорту і рівнем небезпеки є велика різниця», – говорить Мацокін.
Так само в громаді не рекомендують рибалити, збирати гриби або влаштовувати пікніки в полях чи лісах.
«Абсолютно не рекомендую цього робити. Ліси, пікніки, гриби – я й сам це полюбляю, але сьогодні усе це є неконтрольованим і дуже небезпечним. Зрозуміло, що є території, позначені як розміновані, але це не цілі шматки лісу. Великих шматків лісу, які розміновані і куди можна просто заходити, – намає», – каже Мацокін.
Що можна відвідати
Попри складну безпекову ситуацію, у самому Ізюмі залишаються місця, які можна відвідати. Зокрема, працює краєзнавчий музей імені Сібільова, хоча більшість експонатів звідти евакуювали. Нині там організували виставку, присвячену окупації Ізюма. Експозиція зібрана з речей і свідчень людей про пів року перебування громади під контролем РФ.
«У нас організована виставка, яка називається “Музей окупації”. Люди багато чого цікавого знесли за період шестимісячної окупації. І дуже багато людей приходять, відвідують, навіть сплачують туристичний збір», – говорить Мацокін.
Як дістатися до Ізюма
Відстань від Харкова до Ізюма становить близько 120 км. Попри безпекові ризики, транспортне сполучення з громадою існує: до міста можна доїхати залізницею або автобусом, також є внутрішні пасажирські рейси до населених пунктів громади.
«І рейсові автобуси ходять, і внутрішні рейси. Залізничний транспорт також присутній, усе працює, ми всі користуємося. Можна подивитися розклад і рушати з Харкова до Ізюма», – каже Володимир Мацокін.
Він наголошує: ризики залишаються. Зокрема, йдеться про FPV-дрони, якими ворог прицільно обстрілює транспорт, що рухається прифронтовими дорогами.
Громада відновлюється, але інфраструктура для відпочинку – не в пріоритеті
Після звільнення у вересні 2022 року Ізюм та прилеглі населені пункти поступово відновлюються. За словами Володимира Мацокіна, зараз у громаді проживають близько 27 тисяч людей. Також Ізюм приймає багато переселенців, зокрема з Борівської громади.
Одним із головних напрямів відбудови залишається житло. Люди користуються програмою «єВідновлення», ремонтують пошкоджені обстрілами домівки.
«Я не бачу тенденції, щоб люди масово виїжджали з громади. Ризики є, але все-таки сьогодні в людей переважає бажання залишатися на своїй землі, у своїй громаді», – сказав Володимир Мацокін.
Відновлення рекреаційної інфраструктури, за словами Мацокіна, наразі не є пріоритетом, адже армія РФ регулярно обстрілює Ізюмську громаду.
