В Україні майже 4 тисячі людей очікують на трансплантацію органів
В Україні близько чотирьох тисяч пацієнтів очікують на трансплантацію органів, однак обсяги таких операцій поки покривають лише частину реальної потреби. Про це розповів генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль.
За його словами, трансплантологія є однією з найскладніших галузей медицини, адже потребує участі великої кількості спеціалістів.
«Трансплантологія — це високотехнологічна і високовартісна галузь охорони здоров’я. Успіх залежить не лише від лікарів-трансплантологів — у центрах працюють цілі трансплантаційні команди. Це десятки людей, які мають спеціалізовані навички саме в цій сфері», — говорить Коваль.
Він каже, що складність лікування не обмежується лише операцією, адже ключовим є також післяопераційний період.
«Більш складною є частина лікування після самого оперативного втручання. Це реабілітація, спеціальні лікарські засоби і точність їх застосування, від яких залежить загальний успіх лікування. Треба досягти того, щоб орган не відторгся», — каже Коваль.
Коваль також говорить, що трансплантація можлива лише за умов максимальної сумісності донора та реципієнта, що потребує складних лабораторних досліджень.
«Ми не можемо зробити трансплантацію від будь-якого донора будь-якому реципієнту. Для цього існують спеціальні лабораторні дослідження, що, до речі, ламає міф про так званих «чорних трансплантологів». Найчастіше неможливо випадково підібрати орган, який підійде конкретній людині», — говорить Коваль.
За словами Коваля, найпоширенішими операціями з пересадки органів в Україні залишаються трансплантації нирок, печінки та серця.
«Як і у всьому світі, найчастіше виконують трансплантацію нирки. За нею йде трансплантація печінки, потім серця. Ми сподіваємося, що найближчим часом ширше буде застосовуватися трансплантація легень», — каже Коваль.
Станом на зараз у листі очікування перебуває майже чотири тисячі людей.
«Зараз близько 4 тисяч людей очікують на трансплантацію. Наприкінці минулого року це було трохи більше, зараз — приблизно 3 958 осіб. Але покриття листа очікування становить лише близько 14% від потреби», — говорить Коваль.
Термін очікування на трансплантацію може суттєво відрізнятися залежно від стану пацієнта.
«По-різному — це залежить від клінічного стану реципієнта. Чим критичніший стан, тим раніше він отримує лікування. Але є випадки, коли люди чекають кілька років», — каже Коваль.
Однією з головних проблем розвитку трансплантації в Україні залишається недостатнє впровадження процедури діагностики смерті мозку.
«Нам не вистачає впровадження процедури діагностики смерті мозку. Вона є безумовною необхідністю для того, щоб говорити про трансплантацію. Важливо, щоб люди розуміли: ця процедура передусім про життя і про можливість врятувати пацієнта», — говорить Коваль.
Він пояснив, що лише після встановлення смерті мозку лікарі можуть говорити з родичами про можливість донорства.
«У разі, якщо діагностовано смерть мозку, а ці зміни є незворотними, тоді починається розмова про можливість пожертви анатомічних матеріалів», — каже Коваль.
За словами Коваля, рівень обізнаності медиків щодо таких процедур також поступово зростає.
«У медичних університетах лише нещодавно почали приділяти цьому питанню більше уваги. Це і рівень знань лікарів, і спеціальні організаційні заходи. З точки зору законодавства всі можливості для розвитку трансплантації в Україні вже є», — сказав він.
Станом на сьогодні згоду на посмертне донорство в Україні надали близько 2,5 тисячі людей.
«Таких заяв близько 2,5 тисяч — це небагато. Проте важливо, що це формує ставлення в суспільстві до донорства. У будь-якому випадку з родичами донора проводиться бесіда, і якщо вони не погодяться, трансплантація неможлива», — сказав Дмитро Коваль.
