«Українські мрійники»: у Вільнюсі відкрилася виставка Харківської школи фотографії
23 квітня у Музеї мистецтв палацу Радзивіллів у Литві відкрилася масштабна виставка «Українські мрійники: Харківська школа фотографії». Експозиція представить роботи понад 33 митців чотирьох поколінь — від 1960-х років до сьогодення. Це перший настільки широкий показ харківської фотографії для литовського глядача, який має стати своєрідним екскурсом у мистецьку історію та сучасність України — розповідає на Радіо Хартія кураторка співкураторка виставки Олександра Осадча.
«Харківська школа фотографії — це не навчальний заклад у буквальному сенсі, а спільнота, група людей, які формувалися навколо певної ідеї та методик. Її унікальність у тому, що вона є чи не єдиною на пострадянському просторі, адже витоки сягають 60-х років. Це цілісне бачення того, якою має бути фотографія: соціально ангажованою, здатною рефлексувати час і відслідковувати зміни, часто через жорстку чи провокативну естетику», — говорить Олександра Осадча.
Назва «мрійники» походить від серії групи «Соска», створеної у Харкові на початку двотисячних років.
«Вони знімали тоді популярну субкультуру ЕМО, підлітків, які на фотографіях буквально левітували над пейзажами Салтівки. Це була реакція на непевність і невизначеність молодої держави. Згодом слово «мрійники» переросло у бачення чогось візіонерського — фотографів, які передчували свій час», — каже Осадча.
Серед експонатів — серія Романа Мініна «Сни про війну» (2010), в якій він задовго до російської агресії передбачив образ міста у війні. Особливе місце займає й проєкт Бориса Михайлова «Відповідальність пейзажу», присвячений його другу, що трагічно пішов із життя.
«Михайлов намагається зрозуміти, як середовище впливає на людину, як сірість міста проникала всередину. Це неймовірно потужний і впливовий проєкт», — говорить Осадча.
Виставка розташована на двох поверхах, де глядачі зможуть пройти крізь десятиліття — від 60-х до 2010-х.
«Ми хотіли вибудувати максимально послідовний екскурс, аби литовський глядач, який певний час був відірваний від української фотографії, побачив етапи розвитку, техніки й теми харківських авторів», — каже Осадча.
За словами кураторки, підтримка литовських колег і публіки відчувається особливо сильно:
«Ви б бачили, скільки наших прапорів у Вільнюсі. Це неймовірне відчуття солідарності. Ми сподіваємося закріпити Харків на мапі європейського глядача як одну з фотографічних столиць світу».
