«У 1930-ті не кожна країна мала власну анімацію — Україна мала» — директорка Довженко-Центру про архівні фільми
На онлайн-платформі Довженко-Центру опублікували добірку українських стрічок 20–30-х років, які довгий час вважалися втраченими. Серед них — рідкісні зразки анімації та документалістики, що демонструють маловідомі сторінки кінематографічної історії України. Креативна директорка Центру Олена Гончарук розповіла в ефірі Радіо Хартія, як вдалося віднайти ці стрічки.
Олена Гончарук розповідає, що повернути до України давно втрачені стрічки вдалося завдяки роботі кінознавця Івана Козленка та співпраці Довженко-Центру з Федеральним архівом Німеччини — Бундесархівом.
«Про кіно ми дуже мало говоримо, попри те, що ми є провідним кіноархівом. Хотілося б більше часу приділяти саме такій, інколи непомітній роботі. Але цей проєкт виявився гучним і важливим як для нас, так і для Німеччини», — каже Гончарук.
За її словами, після Другої світової війни значна частина українських фільмів опинилася в архівах Німеччини та США. Повернути їх із російського Госфільмофонду виявилося неможливо:
«Російський кіноархів відмовив нам, посилаючись на те, що все, що знаходиться на території Росії, належить Росії. Тому отримати оригінали цих фільмів неможливо».
Саме тому рішення Бундесархіву передати Україні дев’ять стрічок стало безпрецедентним.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, колеги вирішили висловити Україні свою підтримку. Це архівна і громадська солідарність з іншим суспільством», — говорить Гончарук.
У добірці — кадри наслідків більшовицького терору у Харкові, документальна стрічка «По Дніпру», що відтворює образ довоєнного Хрещатика, Запоріжжя та Херсона, а також рідкісні мультфільми «Чванливе курча» та «Проводи на крижині».
«Ці два мультики — унікальні. У 30-ті роки в Україні створили лише вісім мультфільмів, і з них збереглися п’ять. Тепер ми маємо ще два відреставровані зразки», — каже Гончарук.
Окрему увагу вона звернула на короткометражку «Про пана Лебеденка», яку називає першим українським костюмованим музичним кліпом:
«У фільмі втрачено звук. Але у нас же сильна школа українських кобзарів, якою опікується Олесь Санін. І, можливо, ми б з ними зустрілися і поговорили про те, щоб реконструювати думу «Яром, хлопці, яром», на основі якої створено стрічку. Це може бути справді цікавий експеримент».
Усі віднайдені фільми відкриті для вільного доступу на поталі Довженко-Центру «ДЦ.Онлайн».
«Ми впроваджуємо інтелектуальні перегляди, коли фільми не просто дивляться, а ще й розмовляють про них. Дуже хотілося б із цією програмою приїхати до Харкова», — сказала Олена Гончарук.
