Що потрібно людині після повернення з полону: пояснення психологині
Люди, які повертаються з полону, потребують не лише державної допомоги, а й підтримки з боку родини та суспільства. Водночас досвід полону не визначає людину на все життя — це лише один із важких життєвих етапів. Про це в коментарі Радіо Хартія розповіла психологиня та керівниця громадської організації Блакитний птах Ганна Мокроусова.
За словами Мокроусової, її власний досвід переслідувань у 2014 році став поштовхом до створення системної допомоги людям, які постраждали від окупації.
«Фактично особисто я була затримана людьми, які говорили, що вони російські військові. Після того, як мені довелося виїхати з Луганська через погрози, я зрозуміла, що іншим людям потрібна комплексна допомога — адвокаційна, юридична, психологічна і соціальна», — говорить Мокроусова.
Вона пояснила, що перші дні після повернення з полону є критичними не лише для самих звільнених, а й для їхніх родин. Особливо це стосується тих випадків, коли люди повертаються через офіційні обміни.
«Якщо людина повертається через обміни, першу допомогу і соціальний супровід на сьогодні досить добре надає держава. А рідним потрібно розуміти, що буде далі, які виклики можуть виникнути і як правильно підтримувати близьку людину», — каже Мокроусова.
Серед важливих завдань для родини — підготувати безпечне середовище для повернення людини.
«Їм потрібно подбати і про себе, і про місце, куди повернеться людина. Підготувати дім до того, як вона повернеться після програм підтримки», — говорить Мокроусова.
Водночас складнішою є ситуація для тих, хто повертається не через офіційні обміни, а після звільнення чи завершення незаконного ув’язнення.
«Тоді людям ще потрібно довести Україні свій статус, щоб отримати державну підтримку. І це може зайняти багато часу. Психологічно це дуже складно, бо замість підтримки вони змушені доводити те, що пережили», — каже Мокроусова.
Організація «Блакитний птах» переважно працює з родинами ще до звільнення людини з полону. Саме близькі найчастіше першими звертаються по допомогу.
«У більшості випадків до нас спочатку звертаються рідні тих, хто потрапив у полон або зник безвісти. Ми надаємо їм юридичні консультації, соціальну підтримку і психологічну допомогу», — говорить Мокроусова.
Водночас, за словами психологині, підтримка має бути не лише професійною, а й суспільною.
«Ми в Україні маємо працювати з суспільством. Люди повинні розуміти, що допомога родинам має бути від усіх — від сусідів, знайомих. Це має бути підтримуючий контакт із розумінням того, що відбувається», — каже Мокроусова.
Мокроусова говорить, що попри тяжкі наслідки полону, більшість людей повертаються сильними.
«Я бачила, що вони повертаються сильні, виживши. Так, полон має наслідки, можуть бути складнощі в адаптації. Але це люди не зламані», — говорить Мокроусова.
Вона також відзначає силу взаємної підтримки серед самих полонених.
«Мене завжди дивує сила духу українців, коли вони можуть спеціально наражати себе на небезпеку, щоб відвернути увагу катів від своїх побратимів», — каже Мокроусова.
За її словами, психологічне повернення з полону — це тривалий процес, який не має чіткої дати завершення.
«Це життєвий досвід. Він залишається, але з часом людина може прийняти його як один із багатьох досвідів у своєму житті», — говорить Мокроусова.
Важливо не зводити особистість людини лише до досвіду полону.
«Якщо повертаються військові, треба бачити в них військовослужбовців, які повернулися з бойового завдання. Якщо повертаються цивільні — бачити в них людей, а не лише колишніх полонених», — каже Мокроусова.
У громадській організації наголошують, що допомога доступна всім, хто її потребує — як самим звільненим, так і їхнім родинам.
«Можна знайти нас на сайті або у соцмережах, зв’язатися телефоном. Якщо вам потрібна психологічна підтримка чи інша допомога — вас обов’язково скерують до потрібного спеціаліста. Телефон для психологічної підтримки 050-50-94-049», — сказала Ганна Мокроусова.
