«Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим»: як виставка у Варшаві відкриває багатошаровість півострова
У Варшаві відкрилася виставка «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим». Проєкт зібрав 13 митців і мисткинь, які через різні медіа осмислюють багатошаровість півострова — від пам’яті та вигнання до романтики й надії. Які питання про сприйняття Криму ставить виставка — в ефірі Радіо Хартія розповів Алім Алієв, співкуратор виставки та заступник генерального директора Українського інституту.
Крим як простір пам’яті та переосмислення
У Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» у Варшаві відкрилася виставка «Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим». Її співкуратор, заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв, каже: сама назва вже підказує складність розмови про півострів.
«Крим завжди непростий, він багатошаровий. Досвіди учасників виставки різні, іноді здаються непоєднуваними. Але саме в цьому і є шарм Криму», — говорить Алієв.
У проєкті беруть участь 13 митців, які працюють у різних медіумах. Серед них — кримськотатарський майстер традиційного мистецтва Рустем Скибін. Його робота — шеврони для кримськотатарських військових — стала символом переосмислення ролі митця під час війни.
«Людина, яка все життя працювала з керамікою, створює те, що сьогодні дуже важливе і актуальне», — каже Алієв.
Окремий блок експозиції присвячений темі горизонту. Робота Ельміри Шемседінової «Напружений горизонт» показує, як образ моря з курортного символу перетворюється на метафору загрози.
«Кримський горизонт — це те, за чим може з’явитися ворожий корабель. Це хороша метафора сьогодення», — говорить Алієв.
Як виставка показує Крим з різних кутів зору
Виставка пропонує подивитися на Крим з різних географічних і культурних перспектив.
«Я часто жартую, що для мене Одеса — це північ. А для Європи Крим — південь. Якщо ж дивитися з Туреччини чи країн Затоки — це вже північ. Тому важливо зрозуміти, з якої точки ми дивимося», — каже Алієв.
Серед представлених робіт — відео перформансу Халіла Халілова та Влодка Кауфмана, де перекотиполе (кримськотатарською «biñ baş») мандрує сходами між стрічками руберойду:
«Через метафори цього руберойда, з якого кримські татари в 90-х будували свої будинки, митці говорять про те, що нас позбавили коріння, але ми все одно повертаємось додому», — каже Алієв.
Важливим акцентом виставки є люди, які живуть у Криму.
«Це головна цінність півострова. Його корінні мешканці намагаються всіма силами утриматися за цю землю. Часто за сувенірним образом Криму їхні голоси залишалися непочутими. Тепер вони мають бути оприявлені», — говорить Алієв.
Він додає, що виставка стала першою міжнародною експозицією сучасного мистецтва про Крим. Вона викликала значний інтерес у Польщі: на відкриття прийшли понад тисячу людей.
«Наша задача була не давати відповіді, а ставити питання. І щодня я отримую відгуки, що ця виставка неймовірно цікава і дає багато роздумів», — сказав Алім Алієв.
