Після фронту — нова боротьба: як відбувається реінтеграція ветеранів у суспільство
Фізична реабілітація — найзатребуваніша послуга для ветеранів, особливо зі складними травмами. Водночас важливу роль у поверненні до цивільного життя відіграють психологічна підтримка, працевлаштування та соціальні активності. Про це розповіла директорка благодійного фонду «Після Служби», волонтерка та громадська активістка Анастасія Зарічна під час розмови про реінтеграцію ветеранів.
За її словами, з початку повномасштабної війни попит на реабілітаційні послуги залишається стабільно високим.
«З 2022 року по сьогодні найбільший запит — це фізична реабілітація, причому складна. Йдеться про людей з інвалідністю першої групи, категорій А і Б. Це ще не паліатив, проте складні випадки — спинальні травми, черепно-мозкові травми. Саме вони є найпоширенішими», — говорить Зарічна.
Фонд працює не лише з фізичним відновленням, а забезпечує комплексний супровід ветеранів.
«Фізична реабілітація — це наш пріоритет, тому що найбільше запитів саме на неї. Але ми також надаємо психологічну реабілітацію, допомагаємо з працевлаштуванням, навчанням, соціальними активностями і юридичним супроводом», — каже Зарічна.
Важливою складовою повернення до цивільного життя є формування спільноти підтримки, де ветерани можуть відновлювати соціальні зв’язки.
«Соціальні активності є і повинні бути, тому що після реінтеграції ветеран повертається в цивільне життя і потребує спільноти. Ми створюємо для нього таку турботливу спільноту», — говорить Зарічна.
Серед регулярних активностей — дайвінг, танго, екстремальне водіння, іпотерапія та арттерапія.
«У нас щотижня відбувається дайвінг, танго, екстремальне водіння. Також є яхтинг, іпотерапія, різні арттерапії, майстер-класи, басейн — усе, що може бути корисним у реабілітації», — каже Зарічна.
Вона навела приклади успішної реінтеграції ветеранів. Один із них — колишній хореограф, який після тривалої коми зміг повернутися до активного життя.
«Він воював ще з 2014 року, потім був у комі три місяці. До війни працював хореографом. Після коми втратив частину функцій, але ми допомогли йому відновитися. Зараз він бере участь у всіх активностях і дуже захопився танго», — говорить Зарічна.
Ще один приклад — ветеран, який завдяки підтримці фонду відкрив власну справу.
«Ми допомогли ветерану відкрити свій масажний кабінет. Він закінчує курси реабілітолога і досі телефонує нам, щоб подякувати за допомогу. Це дуже надихає», — каже Зарічна.
За словами Анастасії, ситуація з працевлаштуванням ветеранів поступово покращується, особливо у приватному секторі.
«З приватним сектором легше — бізнеси надолужуються і працюють над безбар’єрністю. Вони цікавляться, звертаються до громадських організацій, питають поради, як краще облаштувати робочі місця для ветеранів», — говорить Зарічна.
Водночас у державному секторі залишаються складнощі, зокрема через бюрократичні процедури та недостатню безбар’єрність.
«Складнощі — у довгих процедурах і недостатній безбар’єрності. Якщо подивитися на державні реабілітаційні центри, то вони не всі доступні для людей з інвалідністю. Те саме стосується і робочих місць у державному секторі», — каже Зарічна.
Важливу роль у поверненні ветеранів до цивільного життя відіграє також підтримка суспільства і родини.
«Ветеран — така ж людина, як і всі ми. Йому потрібна підтримка. Іноді достатньо просто запитати, як справи, чи потрібна допомога. Це вже дуже багато означає», — говорить Зарічна.
При цьому важливо не тиснути на людину, якщо вона не готова приймати допомогу.
«Не потрібно набридати. Якщо ветеран відмовляється від допомоги, варто дати йому час. Велику роль у реінтеграції відіграють також родини — більшість звернень до нашого фонду надходить саме від них», — каже Зарічна.
Повернення ветеранів до мирного життя — це складний процес, який потребує часу та підтримки.
«Коли ветеран повертається до цивільного життя, у нього починається нова боротьба. Він заново вчиться ходити, їсти, піднімати руку чи ногу. Це люди максимальної сили, і вони надихають не зупинятися та працювати далі», — сказала Анастасія Зарічна.
