Окупанти відкрили «справу» проти «Жадана і Собак»: які ризики

Новина про те, що створені Росією фейкові органи окупаційної влади Харківської області, а саме Управління внутрішніх справ, відкрило кримінальну справу проти гурту «Жадан і Собаки», в українських соцмережах викликала сміх та зневагу. Окупанти звинувачують музикантів у дискредитації російських збройних сил та фінансуванні Сил оборони України. З юридичного погляду таке провадження не має сили, адже юрисдикцію РФ над захопленими територіями України більшість країн світу не визнає.

Втім у певних випадках Росія може використати рішення окупаційних органів для відкриття власної кримінальної справи. Чи стануть тоді наслідки більш реальними — Радіо Хартія розбиралося разом із юристом Андрієм Романчуком, засновником юридичної компанії MORIS, а нині заступником командира полку безпілотних систем «Лава» корпусу «Хартія». 

Про відкриття кримінальної справи повідомило Управління внутрішніх справ Військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Харківської області. Це створений Росією псевдоправоохоронний орган при окупаційній адміністрації захопленої частини Харківської області. Влада таких утворень тримається не на визнанні чи законі, а на присутності російських військ.

Попри назву, ця структура не працює на Харківщині. Після контрнаступу Сил оборони України восени 2022 року та звільнення більшої частини Харківської області керівництво «адміністрації» переховується в Росії.

В Україні «посадовці» оголошені в розшук Службою безпеки. За даними Харківської обласної прокуратури, очільника квазі-адміністрації Віталія Ганчева судять за державну зраду та колабораційну діяльність. Судове слухання проходить «in absentia» — це заочне судочинство, яке застосовують до тих, хто переховується від слідства. Заступник Ганчева з оборони та безпеки і одночасно начальник поліції Євген Лісняк також заочно засуджений до дванадцяти років ув’язнення.  

Юридично нікчемна справа 

У квітні 2025 року так звана Військово-цивільна адміністрації Харківської області вже повідомлеляла про кримінальне переслідування Сергія Жадана. Нинішня заява розширює коло фігурантів, тепер це всі музикани гурту «Жадан і собаки».

Такі органи не визнаються суб’єктами міжнародного права, каже Андрій Романчук. Саме тому їхні рішення не мають юридичних наслідків за межами окупованої території.

«Це абсолютно смішне і нікчемне якесь там кримінальне провадження, воно ніякого значення, ролі, наслідків і впливу не матиме. Це чистий фейк, як і загалом ця “адміністрація”», — сказав Романчук. 

Перспектива кримінальної справи в РФ

Попри те, що окупаційна адміністрація не має міжнародного визнання, створені нею органи та їхні рішення визнає Росія. За словами Романчука, російські правоохоронні органи можуть використати матеріали такої справи для відкриття вже власного кримінального провадження.

«Якщо російська влада визнає ці території і визнає владу на цих територіях – ВЦА чи якусь іншу – то і російська юстиція, і російська правова система визнає їхні рішення. Теоретично Генеральна прокуратура Росії чи якийсь інший їхній центральнийвідповідний орган може витребувати справу й вже займатися на федеральному рівні. І далі вже розхитувати цю ситуацію: направляти запити, заявки по різних країнах на затримання. Але, зрозуміло, цивілізовані, демократичні країни реагувати на це не будуть», – каже Романчук.

За даними Медійної ініціативи за права людини, станом на травень 2026 року Росія відкрила щонайменше 2441 кримінальне провадження проти громадян України. Із них 1717 завершилися обвинувальними вироками.

Серед фігурантів — військові, журналісти, волонтери, представники місцевої влади та цивільні. Людей звинувачують в екстремізмі, тероризмі, шпигунстві та засуджують до десятків років тюрми. Вироки є як реальні, так і заочні.

Романчук застерігає, якщо Росія відкриває власне кримінальне провадження, можуть виникнути ризики під час поїздок за кордон в окремі держави. Йдеться не про автоматичний арешт чи екстрадицію, людина може бути затримана до з’ясування обставин. Саме тому Романчук радить уважно ставитися до таких справ військовим, волонтерам та публічним особам.

Як це працює на практиці

У листопаді 2019 року польські прикордонники за запитом Росії затримали Ігоря Мазура — українського активіста, військовослужбовця, одного з лідерів УНА-УНСО та головного спеціаліста Офісу уповноваженої Верховної Ради з прав людини. Москва звинуватила його в участі у чеченській війні. Після втручання українських дипломатів і правозахисників Мазура відпустили.

Юрист каже, що Росія переслідує не тільки громадян України, а й іноземців, які воюють на її боці.

У 2025 році у Вірменії затримали громадянина Грузії Георгія Кінояна, який воював у складі Грузинського національного легіону на боці України. Раніше окупаційний «суд» на захопленій частині Донецької області заочно засудив його за статтею про найманство. Росія домагалася його екстрадиції, але вірменський суд відмовив, визнавши, що видача Росії створювала б загрозу життю Кінояна.

«Цей випадок не завершився видачею громадянина Грузії Росії, але такий факт мав місце, були відповідні процедури, арешт – і з цим треба бути обережним», – сказав Романчук.

Роль Інтерполу

Сам факт відкриття кримінальної справи в Росії не означає автоматичного міжнародного розшуку. Але Росія може звернутися до Інтерполу із проханням опублікувати так зване Red Notice – повідомлення про розшук людини. Проте це не є ордером на арешт, пояснює Романчук.

Кожна країна самостійно вирішує, чи реагувати на такий запит – відповідно до власного законодавства. Якщо запит стосується українських військових або волонтерів, рівень відхилень і блокувань із боку Інтерполу та демократичних країн наближається до 100%, каже юрист. Міжнародна спільнота трактує такі дії Росії як політичне та військове переслідування.

«Інтерпол зараз відхиляє ці заявки Росії, розуміючи, що це або політичне переслідування, або переслідування комбатантів. Але Росія постійно закидує запити», – пояснює Романчук.

В яких країнах ризик найвищий

Росія має міжнародні договори про екстрадицію або правову допомогу з понад 60 державами. Але список країн, які теоретично можуть розглянути її запит на затримання людини, значно ширший. Це не означає автоматичного затримання чи екстрадиції, але в окремих країнах може створювати ризики для людей, яких переслідує Росія.

Тому Романчук радить перед поїздкою за кордон враховувати політичні відносини країни з Росією та практику реагування на російські запити.

Романчук поділяє ці країни за рівнем ризику: 

• критичний рівень ризику – Росія та Білорусь. За словами Романчука, там українців, особливо військових, можуть автоматично затримати без реального судового контролю
• високий рівень ризику – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Вірменія та Азербайджан
• підвищений рівень ризику – Китай, Іран, В’єтнам, Монголія, Куба та Сирія. На думку Романчука, до поїздок у ці країни також варто ставитися дуже обережно
• помірний рівень ризику – Таїланд, Об’єднані Арабські Емірати, Індонезія, Сербія, Єгипет і, можливо, Туреччина. Романчук зазначає, що ці країни не видають українців Росії автоматично, однак рішення можуть залежати від політичних обставин. Як приклад він наводить Таїланд, який у 2025 році уклав із Росією договір про взаємодію у сфері екстрадиції. Але відомі випадки, коли Таїланд відмовляв Росії у видачі громадян України.

Романчук наголошує, що цей поділ є умовним і залежить від багатьох чинників, зокрема статусу людини, її попередньої діяльності та мети поїздки:

«Я б радив на це обов’язково звертати увагу військовослужбовцям. Це категорія, яка має право виїзду за кордон під час відпусток. Наприклад, Єгипет – популярна країна для нас, але просто перед поїздкою проаналізувати новинні сайти, зрозуміти, що там відбувається в цей момент. Тому що можуть відбутися якісь зміни».