«Ми не сміємося з самої війни» — військові пояснили, навіщо створили гумористичний проєкт
«Двіж: Розгони» — гумористичний проєкт, в якому військові і ветерани діляться своїми смішними історіями з військового життя. Як жартують військові, чи є місце цензурі у таких розповідях та чи готове суспільство до часом чорного гумору від військовослужбовців в ефірі Радіо Хартія розказав Данило Білий, військовослужбовець ЗСУ та ведучий проєктів «Двіж» і «Двіж: Розгони».
Історії, які розповідають військовослужбовці та ветерани в межах цього проєкту, поєднують гумор із реальними складними й трагічними обставинами.
«Справа в тому, що в нас з 22-го, можливо, навіть з 14-го року, в принципі, щоденно якась траурна історія, тому що хтось гине, якісь негативні події стаються. Але разом з тим є життя, яке продовжується. Таке саме життя є і на фронті, де хлопці після тих самих штурмів, після тих самих завдань потім збираються десь, сідають, курять і починають сміятися, тому що були якісь смішні моменти», — каже Білий.
Творці проєкту вважають, що цензура у таких розповідях має бути мінімальною і не обмежувати військових і ветеранів, які зголошуються розказати про своє воєнне життя з гумором.
«І ще варто пам’ятати, що ми не сміємося з самої війни, тому що там немає нічого смішного. Ми сміємося з ситуації, яка траплялася просто паралельно з тим, що відбувалося пізніше», — говорить Білий.
Програми проєкту записуються в різних містах і з різними учасниками, аби представити якогомога різноманітніший досвід військових і ветеранів з різних підрозділів. Одна з цілей проєкту — зробити збірку або журнал військових байок.
«Я щиро впевнений в тому, що військовослужбовці і бійці, які зараз виборюють нашу державу, вони мають бути популярними. У кожного з них має бути можливість бути в медіапросторі, якщо вони цього хочуть. І мені хочеться їх показувати, тому що, окрім зірок, які в нас існують, які точно вміють себе поводити, які знають, що треба глядачам, є просто звичайні хлопці, які дуже круті самі по собі, дуже харизматичні», — каже Білий.
Проєкт орієнтований, перш за все, на військовослужбовців, ветеранів, дотичних до фронту волонтерів. Реалістичність історій, межування комічного і трагічного можуть бути заскладними для цивільних.
«Я вважаю, що суспільство зростає. І чим дорослішим стає суспільство, чим воно стає більш свідомим, тим воно більш готове говорити на теми, які є невід’ємною частиною нашого життя», — говорить Білий.
У проєкті є місце і для вшанування пам’яті. На кожну зустріч учасники братимуть з собою пачт-панель, куди всі бажаючі безпосередньо перед записом програми зможуть наліпити нагрудний знак загиблого побратима чи посестри.
«Ми вирішили зробити якийсь елемент вшанування пам’яті, тому що в Третьому армійському корпусі це дуже важливо для нас. В нас традиції є, і ми їх притримуємося. Ми зробили патч-панель, на яку можна приліпити нагрудний знак з позивним побратима або посестри, які загинули внаслідок військових дій. Цю патч-панель ми будемо возити з собою по містах», — сказав Данило Білий.
