Юридичний парадокс: закон не забороняє українським військовим участь у мітингах, але можна сісти на десять років

Теза про те, що чинним військовим закон забороняє брати участь в акціях протесту, сприймається як факт. На тлі вуличних акцій, які розпочалися у багатьох містах України через відставку міністра оборони Михайла Федорова, соцмережі обговорюють зокрема і тиск військових командирів на підлеглих: їм прямо забороняють, перешкоджають або натякають на небажаність появи «з картонкою» на площі. 

Чи дійсно закон обмежує право військових долучатися до публічних протестних акцій, Радіо Хартія розбиралося разом з юристом Андрієм Романчуком, засновником юридичної компанії MORIS, який нині служить у корпусі «Хартія». Спойлер: прямої заборони закони не містять, але є нюанси.

Чи містить закон пряму заборону?

Ні, жоден з законів України, включно із Конституцією, не містить норми, яка би безпосередньо забороняла чинним військовослужбовцям брати участь в акціях протесту.

Право на мирні зібрання гарантує Конституція. Жодних винятків вона не передбачає, відтак це право стосується всіх громадян, військових зокрема.

Ст. 39 Конституції України: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».

Але для військових все ж таки є обмеження? 

Так, дійсно є. Ключовим законом для армії є закон про Збройні сили України. Він визначає функції і функціонування війська і в мирний час, і під час війни. Щодо політичних прав військових цей закон містить три обмеження:

• не можна бути членом або членкинею політпартії та профспілки

Ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Збройні Сили України»: «Військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби»

• громадські організації — поза службою

Ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Збройні Сили України»: «Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, і можуть брати участь в їх роботі у вільний від обов’язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов’язків військової служби».

• пряма заборона на страйки

Ч. 3 ст. 17 Закону України «Про Збройні Сили України»: «Організація військовослужбовцями та резервістами під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві страйків і участь в їх проведенні не допускаються».

Чому заборонені страйки у війську? 

Страйк — це поняття з трудового права. Він є формою тиску у колективному трудовому спорі. Закон визначає страйк так:

Ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»: «Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту)».

За логікою законодавців, забастовка війська є неприпустимою і у мирний час, і тим більше під час війни, оскільки підриває обороноздатність країни.

Служба заважає військовим брати участь в акціях? 

Так, вони можуть долучатися до публічних протестів лише «у вільний від обов’язків військової служби час». Залишити розташування військової частини, за статутом, можна лише з дозволу командира. Без такого «звільненння» це буде самовільне залишення частини, що є порушенням або навіть злочином, якщо це тривала відсутність. 

Яке покарання може бути за порушення? 

Кримінальний та Адміністративний кодекс не містять такого порушення або злочину як «участь військовослужбовця у мітингу (протесті)». Відповідно, покарати за нього не можна.

Проте юридичні ризики для військових є:

• дисциплінарна відповідальність, тобто стягнення — в діапазоні від зауваження до арешту з утриманням на гауптвахті, пониження у посаді (званні), звільнення через службову невідповідність. Підставою буде не сам факт участі у зібранні, а супутнє порушення: відсутність у частині без дозволу, участь у службовий час або у військовій формі одягу:

Ч. 1 ст. 15 КУпАП: «Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів… несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами».  

• адміністративна відповідальність на загальних підставах. Це відповідальність громадянина, не обов’язково військового, за участь у забороненій акції:

Ч. 1 ст. 185-1 КУпАП встановлює відповідальність за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій» — у разі участі в акції, не погодженій у порядку, встановленому в умовах воєнного стану; щодо військовослужбовців реалізується через дисциплінарний механізм (ст. 15 КУпАП).

• кримінальна відповідальність можлива лише за супутні діяння: 

Ч. 5 ст. 407 КК України: «Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років». 

Участь військових у протестах є політичною активністю? 

Разова участь — ні. Але систематична, особливо «під прапорами» певної політичної сили, може бути використана для обґрунтування правового обмеження для військовослужбовців. Його допускає навіть Конвенція прав людини. У ній прямо називаються військові, поліцейські та посадовці державних органів:

Ч. 2 ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві… Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави».

Чи дійсно під час війни взагалі не може бути мітингів?

Ні, масові публічні акції не заборонені. Але Конституція допускає обмеження деяких прав і свобод на час дії воєнного стану. Ці обмеження стосуються усіх громадян України, а значить розповсюджуються і на військових.

Які саме права лімітуються, визначає указ президента, який ухвалив парламент. У переліку є і стаття 39 Конституції — про право на мирні зібрання.

П. 3 Указу № 64/2022: «У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України…».

Це означає, що мітинги заздалегідь не заборонені, але окремі публічні акції в окремому регіоні виконавча влада або військове керівництво можуть не дозволити:

П. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть… забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів».

Від серпня 2025 масові акції необхідно погоджувати із військовими адміністраціями регіону, а в Києві — із Генеральним штабом ЗСУ.

Участь в акціях — коментар Другого корпусу НГУ «Хартія» 

У своїх рекомендаціях військовослужбовцям корпус «Хартія» керується одним з базових принципів демократії — цивільного контролю над збройними силами та іншими іншими військовими формуваннями держави. Головне завдання армії – діяти на досягнення цілей, які визначає цивільна влада, обрана народом. Масова участь військових у публічних та політичних акціях може порушити баланс, змістити центр тяжіння. Простими словами, це може бути розцінено як небезпечний тиск, загроза цивільній владі з боку озброєних людей.

«Інститут цивільного контролю вимагає від військовослужбовців дотримуватися законів держави та не брати участі у публічній політиці. Це означає, що етика військовослужбовці, які сповідують принципи демократії та верховенства права, стримує їх від будь-яких публічних оцінок рішень чи дій політиків, зокрема оцінок законодавчих актів чи їхніх проєктів, призначень цивільного чи військового керівництва тощо», — такою є офіційна позиція «Хартії».