Люди йдуть пішки по кілька діб: як евакуюють мешканців прифронтових громад Харківщини
Загін швидкого реагування Українського Червоного Хреста в Харківській області від початку повномасштабного вторгнення бере участь у ліквідації наслідків російських обстрілів та допомагає постраждалим мешканцям. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів Ігор Клименко, командир загону швидкого реагування Українського Червоного Хреста у Харківській області.
За його словами, система реагування побудована у кілька етапів і охоплює як надання першої допомоги, так і гуманітарну підтримку людей.
«За час швидкого реагування з початку 2024 року ми є учасниками цивільного захисту в Харкові. На всі надзвичайні ситуації масового характеру, а зараз це переважно прильоти, загін швидкого реагування завжди виїжджає і реагує. У нас трирівнева система роботи. Перший етап — це волонтери та співробітники загону, які прибувають на місце обстрілу, надають першу домедичну допомогу, допомагають транспортувати постраждалих, розгортати пункти обігріву, евакуйовувати людей із під’їздів та виконують багато інших завдань. Другий етап — команда ЮНІСЕФ, яка працює з дітьми. Третій етап — видача гуманітарної допомоги постраждалим», — каже Клименко.
За його словами, після чергової нічної атаки на Харків волонтери працювали безпосередньо на місцях ударів, а вже зранку почали доставляти гуманітарну допомогу постраждалим.
«Наші хлопці працювали всю ніч. Повернулися на базу буквально за 15 хвилин до нашої розмови. Уже завантажені вантажівки виїхали на локації, щоб доставити людям гуманітарну допомогу», — говорить Клименко.
Окремо він розповів про нещодавню евакуацію чоловіка з Куп’янського напрямку, якому вдалося вибратися із небезпечної території лише з третьої спроби.
«Це навіть складно назвати евакуацією у звичному розумінні. Людина самостійно виходила пішки. Військові допомогли їй дістатися до Шевченкового, після чого органи місцевого самоврядування звернулися до нас, і ми забрали його до Харкова разом із двома жінками. Цей чоловік тричі намагався вийти з небезпечної території, і лише третя спроба виявилася успішною. Він ішов понад три доби, пересувався переважно вночі, вдень переховувався у підвалах, щоб його не помітили російські дрони», — каже Клименко.
Холера, забруднення та міни: що загрожує відпочивальникам на водоймах Харківщини
Ситуація поблизу лінії фронту кардинально змінилася через масове використання безпілотників.
«Якщо говорити про всю лінію фронту, то сьогодні зона до 50 кілометрів від активних бойових дій фактично є зоною ураження. Існує дуже великий ризик потрапити під удар FPV-дрона або іншого безпілотника. Евакуації, які були у 2022, 2023 чи навіть у 2024 році, зараз уже виглядають зовсім інакше. Війна змінилася. Це вже роботизована війна, війна дронів», — говорить Клименко.
Він каже, що антидронові сітки вже стали звичним елементом інфраструктури на Куп’янському напрямку.
«Практично весь шлях до Шевченкового зараз накритий антидроновими сітками. Але навіть це не гарантує безпеки. Шевченкове також регулярно зазнає атак. До Куп’янська відстань невелика, тому ризик ударів там залишається дуже високим», — каже Клименко.
Останнім часом дедалі більше заявок на евакуацію надходить із Богодухівського району, де ситуація також суттєво погіршилася.
«Для нас новим напрямком став Богодухівський район. Ще минулого року це були відносно спокійні території. Люди працювали на землі, займалися господарством, жили звичайним життям. Але буквально за кілька місяців ситуація кардинально змінилася. Сьогодні проїзд до деяких населених пунктів перетворюється на справжню спецоперацію, де потрібно заздалегідь планувати маршрути, час заїзду та виїзду і продумувати альтернативні шляхи», — говорить Клименко.
Водночас він каже, що однією з найболючіших проблем залишається небажання частини людей евакуюватися навіть за умов постійної небезпеки.
«Дуже складно, коли ризикуєш життям своїх людей, приїжджаєш на евакуацію, а тобі кажуть, що не можуть виїхати через город, господарство чи інші причини. Багато разів після таких ситуацій я говорив собі, що більше не поїду. Але потім надходить нова заявка, і ти все одно їдеш. Я не засуджую цих людей. Розумію, що для них дім — це все життя. Але я також бачив, як люди гинуть через те, що залишаються надто довго», — каже Клименко.
Під час евакуації волонтери завжди радять брати лише найнеобхідніше.
«У нас є правило двох сумок, тому що місця завжди обмежено. Ми просимо брати документи, ліки, найцінніші речі. Дуже часто люди беруть сімейні фотографії, альбоми — те, що зберігає пам’ять поколінь», — сказав Ігор Клименко.
