«Як добре, що нам так погано» — Ліна Костенко: велике інтерв’ю, частина перша

Ліна Костенко нині мало висловлюється публічно, і тому кожне її слово важить. Поетка і письменниця, вона перепрошує, що цитує сама себе — звертається до власних вивірених формулювань, бо їй простіше говорити віршами, ніж прозою. Її вислови прямолінійні, афористичні та часом парадоксальні. Як цитата, винесена в заголовок: «Як добре, що нам так погано».

До вашої уваги — перша з трьох частин великої розмови Сергія Жадана із Ліною Костенко. Зробили для вас екстракт оцінок і суджень поетки — скарбничку цитат.

 

Слухайте, це героїчний народ! Так виникає нація героїв, так виникає з населення народ. Мені здається, що достойнішого народу зараз, ніж українці, нема.

Я почала підозрювати, що ми просто себе недооцінюємо.

Найстрашніше, знаєте, що зараз загинуло кілька поетів. Я просто не можу витримати цього. Ну як це так? Молодий хлопець, він пише: «Я ще не вбитий, я іще молюсь». Я не можу ці рядки пережити.

Мені треба знайти якусь істинну причину, розумієте? Тому що у нас останнім часом навіть почали казати: «Та ми, українці, їм побудували імперію. Ми її, значить, і розвалимо». А це що, так добре, що ми її побудували? Це страшно складно. Я зараз дописую книжку про це.

Вашу ж російську націю роз’їло абсолютно. От скажіть мені, де російська нація? Вона ж розтанула в всіх народах. Але хамство своє прищепила всім.

Я цю книжку написала спокійно, ніде не зірвалася. Бо не можна зриватися, треба спокійно робити.

Як добре, що нам погано! Правда. Нам нема коли заспокоїтися.

Ви знаєте, коли я бачу Кирила Гундяєва — казав Григорій Тютюнник: «Регіт мені давить груди».

Поразка – ніяка перемога так не вчить. Там де є героїзм, там немає остаточної поразки.

Дивіться першу частину розмови Сергія Жадана із Ліною Костенко. У ній згадується безліч сучасних та історичних постатей і подій, літературних та публіцистичних творів. Під відео наводимо довідникову інформацію про імена, дати і твори. Її також можна переглянути за лінком.

Перейти вгору

5:12 Тарас Ілля — поет, син поетів Валентини Отрощенко та Валерія Іллі. Загинув на фронті в 2024 році.
5:16 Георгій Шовкошитний (1983–2024) — поет, син поета Володимира Шовкошитного. Загинув у 2024 поблизу Малої Токмачки на Запоріжжі.
5:21 Ілля Чернілевський (1991–2022) — поет, син поета Станіслава Чернілевського. Загинув у 2022 біля Кам’янки на Донеччині.
7:43 Феофан Прокопович (1677–1733) — український богослов, ректор Київської академії. Був автором концепції перетворення Московії в імперію в дусі освіченого абсолютизму з підпорядкуванням церкви «самодержцю».
7:58 Олександр Безбородько (1747–1799) — державний діяч Російської імперії з українського шляхетського роду, з Глухова.
9:05 Евтерпа — муза ліричної поезії й музики, Кліо — муза історії.
9:17 «Берестечко» — історичний роман у віршах Ліни Костенко про найбільший бій Хмельниччини, 1651. Бій завершився Білоцерківським миром, який обмежував козацьку територію і повертав селян на польську панщину.
9:20 «Маруся Чурай» — історичний роман у віршах Ліни Костенко про легендарну українську піснярку 17 сторіччя, часів Хмельниччини.
9:22 «Скіфська Одіссея» — поема-балада Ліни Костенко про грецький і скіфський світи Причорномор’я.
10:56 Звертається до доньки, культурологині Оксани Пахльовської.
12:21 27 лютого 2025 США запропонували власний проєкт резолюції ООН з нагоди третьої річниці вторгнення. Тези резолюції суперечили баченню України та інших європейських країн.
13:12 Оксана Пахльовська, донька Ліни Костенко, професорка в Римському університеті Ла Сапієнца.
14:21 Джакомо Кваренґі, Франческо Бартоломео Растреллі — італійські архітектори, Оґюст Рікар Монферран — французький архітектор. Зодчі в Російській імперії XVIII–XIX ст.
14:38 Іван Паскевич (1782–1856) — російський генерал українського походження. У 1849 році командував придушенням революції в Угорщині.
16:29 У тисняві на похоронах Сталіна 9 березня 1953 року загинули близько 100 людей. Її порівнюють із Ходинською трагедією 1896 року, під час коронації Миколи ІІ.
16:45 Астольф де Кюстін — французький письменник, мандрівник, автор книги «Росія у 1839 році», де критично описує тяжіння росіян до свавілля влади.
17:07 Михайло Глінка (1804–1857) — російський композитор. Помер у Берліні, перепохований у Санкт-Петербурзі.
17:19 Карл Брюллов (1799–1852) — російський художник, похований у Римі.
18:30 Василь Жуковський (1783–1852) — російський поет-романтик.
18:45 Ліна Василівна свідомо вживає застаріле слово на позначення гомосексуального чоловіка, щоб закцентувати на російських неполіткоректних практиках.
18:55 Філіп Вігель (1786–1856) — російський мемуарист. Далі – цитата з Олександра Пушкіна, «З листа до Вігеля».
19:28 Сергій Уваров (1786–1855) — ідеолог так званого російського «консервативно-аристократичного відродження», теорії офіційної народності з тріадою «Православ’я. Самодержав’я. Народність»
19:42 «Князь Дундук» з епіграми Пушкіна — Михайло Дондуков-Корсаков (1794-1869), дійсний таємний радник, довірена особа Уварова. В оригіналі епіграми — «потому что жопа есть»
22:15 Дмитро Трощинський (1749–1829) — український шляхтич, меценат. На службі Російській імперії відстоював ідею автономії України. Ймовірно, був лідером конспіративного кола українських автономістів.
22:25 Демісія — відставка.
22:37 «Історія Русів» — політичний трактат невідомого автора кінця XVIII–початку XIX ст. Описує історію України від давніх часів до 1769, фокусується на Запорізькій Січі та Гетьманщині.
22:47 Михайло Миклашевський (ймовірно, 1640–1706) — Стародубський полковник, соратник гетьмана Мазепи.
23:08 Кирило Розумовський (1708–1803) — останній гетьман Війська Запорозького. Президент Петербурзької академії наук з 1746 по 1798.
23:32 Андрій, Олексій, Григорій — сини Кирила Розумовського.
23:15 Андрій Розумовський (1752–1836) — російський граф, дипломат, меценат Бетховена, котрому він присвятив 5-ту симфонію.
23:17 Олексій Розумовський (1728–1803) — російський граф, придворний Катерини ІІ, міністр народної освіти Російської імперії, масон.
23:24 Григорій Розумовський (1759–1837) — геолог, мінеролог, біолог, засновник Товариства поціновувачів природничих наук у Лозанні. Втратив російське громадянство за відкриту критику царської системи імператора
Олександра I.
23:45 Ґреґор Розумовський — австрійський історик, політичний, громадський та культурний діяч, граф.
24:14 Олексій Толстой (1817–1875) — російський поет, граф із роду Толстих, правнук Кирила Розумовського, друг і учень Миколи Костомарова (не плутати з радянським автором Олексієм Толстим).
24:17 «Средь шумного бала, случайно» — ліричний вірш Олексія Толстого.
24:21 «Забыли потомки свой доблестный род!» — цитата з вірша Олексія Толстого «Пустой дом» («Пустий дім»).
24:44 «Стоїмо ми тепер, браття, над двома прірвами» — початок «Гетьмана Івана Мазепи прокламації до війська і народу українського».
24:52 «Вічний мир» 1686 року — мирний договір між Річчю Посполитою і Московським царством, за яким Гетьманщина була розділена по Дніпру.
25:31 Петро Дорошенко (1627–1698) — Гетьман Війська Запорозького Правобережної України, очільник Гетьманщини, учасник Хмельниччини та московсько-української війни 1658-59 рр.
25:45 «Бо лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі» — рядок з роману в віршах Ліни Костенко «Берестечко».

26:09 Григорій Мачтет (1852–1901) — український і російський письменник, революціонер-народник. Писав переважно російською.
26:15 У 1956 Ліна Костенко закінчила Московський літературний інститут імені Горького.
26:43 «Возз’єднання України з Росією» — радянська та російська історіографічна концепція, історичний міф, частина історичної політики та державної ідеології Росії.
27:33 «Прибалтією/Прибалтикою» в СРСР називали Балтійські країни Литву, Латвію, Естонію.
27:45 Паруйр Севак (справжнє прізвище Казарян; 1924–1971) — вірменський поет та літературознавець. Псевдонім «Севак» узяв на честь загиблого під час геноциду вірмен поета Рубена Севака.
28:20 Іван Бунін (1879–1953) — російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури.
28:23 Ігор Стравинський (1882–1971) — російський композитор і диригент польського[ та українського козацького походження. Ключовий твір — балет «Весна священна». З 1910 жив у Європі і США.
28:26 Сергій Дягілєв (1872–1929) — російський реформатор театрального мистецтва, антрепренер, засновник Російських сезонів у Парижі.
28:35 Сергій Рахманінов (1873–1943) — композитор, піаніст, дириґент російського походження. Відіграв визначну роль у формуванні Київської консерваторії.
29:05 Іван Дзюба (1931–2022) — літературознавець, літературний критик, шістдесятник, учасник руху за незалежність України. ІІ міністр культури України.
29:56 Осип Мандельштам (1891–1938) — російський поет єврейського походження, акмеїст. Заарештований за антисталінську епіграму. Помер у таборі на Далекому Сході. Похований у безіменній могилі.
30:03 Юрій Мандельштам (1908–1943) — російський поет та літкритик, учасник «першої хвилі еміграції», член літературних об’єднань Парижа. Загинув в Освенцимі.
31:36 Кирило Гундяєв (1946 р.н.) — патріарх Московський. Проповідує доктрину «русского міра». Ідеолог церковного мілітаризму.

31:39 Григорій Тютюнник (1920–1961) — письменник, журналіст, публіцист, педагог. Лауреат Шевченківської премії за роман «Вир».
32:03 Храм Христа Спасителя в Москві, зруйнований більшовиками в 1931 році.
34:35 Луб’янка — колишнє село в Україні, розташоване в Чорнобильській зоні відчуження.
34:40 Ліна Костенко з 90-х років була постійною учасницею наукових експедицій до Зони відчуження, якими керував етнограф Ростислав Омеляшко. Експедиція рятувала культурну спадщину і документувала ситуацію.
33:08 «На Луб’янці» — гра слів, «Луб’янкою» також називають будівлю ФСБ у Москві.
34:36 «Слово про Ігорів похід» або «Слово о полку Ігоревім» — героїчна поема ХІІ ст про похід руського новгород-сіверського князя Ігора на половців.
35:03 Володимир Яворівській (1942–2021) — письменник, громадський діяч.
35:34 Король польський і великий князь литовський Ян II Казимир командував військами Речі Посполитої в протистоянні з військом Богдана Хмельницького, в тому числі в битві під Берестечком.
38:26 Масове вбивство полонених в Оленівці — терористичний акт російських окупаційних військ: у ніч на 29 липня 2022 року було вбито щонайменше 53 українських полонених, понад 130 поранено.
37:18 Володимир Цемах — бойовик терористичної організації «ДНР», причетний до збиття боїнга МН-17. У 2019 переданий в Росію в межах обміну полоненими. Повернувся на окуповані території Донеччини.
37:20 Віктор Медведчук — зрадник України, тісно пов’язаний із Володимиром Путіним, колишній політик і олігарх.