«В нашій літературі кожна людина потрібна» — Ліна Костенко: велике інтерв’ю, частина третя
1 хвилина на читання
За що Ліна Василівна хотіла дражнити Сергія Жадана й передумала? Чому Павло Загребельний згадував Ліні Костенко про похорон Паганіні? Зрештою, як війна змінила українську літературу і де зараз Тінейджер із «Записок українського самашедшого»? У завершальній серії триптиху (перша частина, друга частина) з розмов Сергія Жадана з Ліною Костенко поет і поетка говорять про інших поетів і поеток. Тих, кого треба не просто читати, а вдумуватися в причини їхніх людських і авторських трагедій. Тих, кому нинішня війна або репресії ХХ століття не дали дозріти й дописати свої кращі твори. Зрештою, тих, хто продовжує писати сьогодні — в часи викликів інших, ніж у покоління шістдесятників, та, по суті, в тіні того самого ворога. Поза тим, у цій частині багато сміху й тонкого гумору. Добірка цитат із розмови для тих, кому потрібні причини переглянути її.
Війна вже абсолтно все змінила. І біда тим, хто застиг.
Домінувало зовсім інше відчуття. Бажання утвердитися і належати до покоління, яке визначає.
Замість того, щоб боротися проти соцреалізму, почали боротися з шістдесятниками.
А як ви думаєте, Ліна Васильовна, якби зараз була Леся Українка і Шевченко, вони б поводили себе так? Вони б протестували проти радянської влади? А я кажу, їх би давно посадили.
Я ж про себе чесно написала, що «хтось вважає відьмою й коброю, а насправді була я дурною і доброю».
Я вам признаюся, я після Херква не захотіла їхати у Львів. Кажу, о, куди треба їздити, в Херків треба їздити. А у ваш Львів з вашими кучерявими котиками я не поїду.
Запис третьої частини розмови Сергія Жадана із Ліною Костенко. Під відео наводимо примітки: довідникова інформація про згадані співрозмовниками імена й події.
2:25 «Мій перший вірш написаний в окопі» — вірш Ліни Костенко.
3:16 Ленінська бібліотека — російська державна бібліотека в Москві.
3:33 Юрій Андрухович (нар.1960) — поет, письменник, перекладач. Член поетичної групи «Бу-Ба-Бу», постмодерніст.
3:44 Володимир Цибулько (нар.1964) — поет, перекладач, політик.
4:56 Іван Дзюба (1931–2022) — український літературознавець, літературний критик, шістдесятник, учасник руху за незалежність України. ІІ міністр культури України.
5:07 Василь Симоненко (1935–1963) — поет, журналіст. У 1962 жорстко побитий працівниками міліції, що, ймовірно, прискорило його смерть від раку нирок.
6:41 «Патріотизм — останній прихисток негідника» — афоризм британського літератора XVIII століття Семюела Джонсона, котрий часто хибно приписують російському письменникові Льву Толстому. Популярний в СРСР.
6:49 Олександр Ірванець (1961) — поет, прозаїк, драматург і перекладач. Член літературної групи «Бу-Ба-Бу». Володимир Сосюра (1897—1965) — поет, автор роману «Третя Рота». Боєць Армії УНР, а пізніше — Червоної армії. Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ». Нагороджений Сталінською премією і водночас критикований за «буржуазний націоналізм». «Любіть Оклахому» — пародія Олександра Ірванця на вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» (1922).
8:30 Іван Світличний (1929–1992) — поет-шістдесятник, літературознавець, критик. У 1973 засуджений на 12 років позбавлення волі.
8:44 Мається на увазі секретаріат Спілки письменників України.
8:54 Валерій Шевчук (нар. 1939) — письменник-шістдесятник, майстер психологічної та готичної прози.
9:36 Юрій Збанацький, Леонід Новиченко, Олесь Гончар, Василь Козаченко, Павло Загребельний Микола Зарудний — члени правління Спілки письменників України.
9:55 Віталій Коротич (нар.1936) — поет, письменник, у 1981—1986 — секретар правління Спілки письменників України.
11:23 Літературна Україна — заснована в 1927 році щотижнева газета письменників України. Існує досі. Павло Загребельний був її головним редактором у 1961-1963 рр.
11:29 «Ніж у сонці» — драма-феєрія Івана Драча 1961 року.
11:39 Микола Вінграновський (1936–2004) — шістдесятник, поет, режисер, актор.
12:35 Газета «Правда» — головне видання Радянського Союзу.
13:06 Борис Олійник (1935–2017) — поет, перекладач.
13:11 «Усі усіх не люблять. Це біда. Це чорний дим невидимого пекла» — рядки з вірша Ліни Костенко.
13:29 Володимир Щербицький — Перший секретар ЦК КПУ в 1972–1989 рр.
14:15 Юрій Смолич (1900–1976) — письменник, один із основоположників української фантастичної прози. Таємний інформатор репресивних органів СРСР, псевдо «Стріла».
14:49 1937-1938 — «Великий терор», період максимальної інтенсивності сталінських репресій.
14:53 Літературний фонд Спілки письменників України.
16:00 Ніколо Паганіні (1782–1840) — італійський композитор, скрипаль-віртуоз.
18:06 Юрій Кондуфор (1922–1997) — історик.
18:15 Святослав Павлович Іванов (1918–1984) — кінознавець, мистецтвознавець.
20:41 Проєкт «Нечитані вірші» спрямований на популяризацію Розстріляного Відродження.
21:01 «Мов райдуга, що викута в гамарні / Уже нагнувсь над домом віадук» — з урбаністичного триптиха Миколи Бажана «Будівлі», 1928.
21:17 «Гофманова ніч» — поема Миколи Бажана.
22:02 Михайло і Богдан Горині, дисиденти, були засуджені в 1966 році на 6 і 3 роки концтаборів.
24:30 «А, між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю» — рядки з вірша Ліни Костенко «Між іншим».
24:44 Нью-Йоркська група — неформальне об’єднання 12 українських поетів та прозаїків еміграції, існувало з 1950-х по 1990-ті в Нью-Йорку.
24:56 Іван Малкович (нар.1961) — поет, засновник видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га».
25:12 Василь Мисик (1907–1983) — поет, перекладач, сходознавець. Велику частину життя жив у Харкові. У 1935 несправедливо засуджений до 5 років таборів. Реабілітований у 1956.
25:23 Андрій Патрус-Карпатський (1917-1980) — поет, перекладач, в’язень сталінських концтаборів.
27:53 «Слово» — кооперативний будинок, побудований для літераторів у Харкові. Заселений у 1930. Більшість перших мешканців були репресовані. «Розповідь про неспокій» — цикл мемуарів Юрія Смолича про літературне життя України (великою мірою — в Харкові) в 1920–1930-х роках.
29:04 Микола Куліш (1892–1937) — письменник, драматург, режисер. Одна з центральних фігур Розстріляного Відродження. Багато років співпрацював із Лесем Курбасом та театром «Березіль». Розстріляний у Сандармосі.
29:09 Микола Хвильовий (1893-1933) — поет, письменник. Одна з ключових постатей Розстріляного Відродження. Застрелився на знак протесту проти початку масових репресій. У Харкові в Молодіжному парку знаходиться кенотаф, справжнє поховання невідоме.
29:40 Микола Гумільов (1886–1921) — російський поет-акмеїст, чоловік поетки Анни Ахматової. Розстріляний у 1921.
29:55 Василь Еллан-Блакитний (1894–1925) — письменник, громадський діяч. Організатор і керівник першої спілки пролетарських письменників «Гарт». Кенотаф знаходиться в Харкові в Молодіжному парку.
29:57 Лесь Курбас (1887–1937) — режисер, актор, теоретик театру. Похований у братській могилі на Соловках, землю звідти привезли на могилу його матері й дружини, похованих на 13 цвинтарі в Харкові.
30:13 Кінорежисер Олександр Довженко на стороні УНР брав участь у подоланні робітничого повстання на заводі «Арсенал» проти Центральної Ради (1918), а в 1927 зняв фільм «Арсенал», який підтримує робітників.
30:30 Поет Володимир Сосюра був бунчужним 3-го Гайдамацького полку Армії УНР, а пізніше — бійцем Червоної Армії. Примусово запроторений до психіатричної лікарні.
30:39 Петро Чаадаєв (1794–1856) — російський філософ, оголошений урядом божевільним за твори з різкою критикою російської дійсності.
31:34 Станіслав Тельнюк (1935–1990) — поет, літературний критик, батько співачок Лесі і Галі з гурту «Сестри Тельнюк».
31:48 «Продажні поети 60-х» — вірш Сергія Жадана 2001 року, збірка «Історія культури початку століття»
32:30 «Таємниця твого обличчя» — збірка інтимної лірики Дмитра Павличка.
32:36 Юліуш Словацький (1809–1849) — польський поет.
32:39 Дмитро Павличко упорядкував збірку Богдана-Ігора Антонича, видану в 1967 (передмова Ільницького). А пізніше написав його літературний портрет, «Перстень життя».
33:27 «Дихаю Леніним» — цитата з вірша Івана Драча «Дихає осінь, дихає світ густий».
34:17 «Личаківський цвинтар» — меморіальний цвинтар у Львові.
34:43 «Берестечко» — історичний роман у віршах Ліни Костенко про найбільший бій Хмельниччини, 1651.
35:32 «Відповідь батькам» — вірш Дмитра Павличка, який закінчує збірку «Любов і ненависть». «Плюю на папу» — памфлет Ярослава Галана, 1949.
37:11 Сталінградська битва (1942-1943) — переломний момент в Другій Світовій війні. Одна з найкривавіших в історії людства.
37:23 Потсдамська конференція (17 липня — 2 серпня 1945 року) — конференція керівників держав-переможниць у ІІ світовій війні — США, Великої Британії, СРСР. Прийнято рішення про денацифікацію й демілітаризацію Німеччини.
38:06 Генадій Кернес — мер Харкова в 2010–2020 рр, Михайло Добкін — мер Харкова в 2006–2010. Обидва — проросійських поглядів.
39:16 «За далью — даль» — лірична поема радянського поета Олександра Твардовського.
39:21 Володимир Даль (1801–1872) — медик, лексикограф, етнограф, автор «Тлумачного словника живої великоруської мови». Літературний псевдонім: Козак Луганський.
40:24 «Записки українського самашечего», 2010 — перший прозовий роман Ліни Костенко. Тінейджер — один із героїв роману, восьмикласник
41:06 Ліна Костенко закінчує історичний роман про добу Гетьманщини.
41:42 «Бал Сатани» — одна з найвідоміших сцен роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита».
42:05 Юрій Щербак (нар. 1934) — письменник, дипломат, політичний діяч, лікар-епідеміолог.
42:09 Останній візит Володимир Путіна до Києва відбувся в липні 2013 року.
44:27 Світлана Головко — головна редакторка видавництва «Либідь».
45:22 Галя Акерман (нар.1948) — французька письменниця, історикиня, перекладачка.
45:45 Ганна Політковська (1958–2006) — російська опозиційна журналістка, військова кореспондентка українського походження. Її убивство розглядають як замовне, спрямоване проти свободи слова.
46:11 Максим Кривцов (1990–2024) — поет, громадський діяч, доброволець. Загинув на фронті.
48:21 Ілля Чернілевський (1991–2022) — поет, син поета Станіслава Чернілевського. Загинув у 2022 біля Кам’янки на Донеччині.
49:17 Олена Герасим’юк (нар.1991) — поетка, громадська діячка, парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри».
49:23 Ярина Чорногуз (нар. 1995) — поетка, морпіх, розвідниця ЗСУ.
49:28 Люба Якимчук (нар. 1985) — поетка, сценаристка документального та художнього фільмів «Будинок “Слово”».
Відтворення цього інтерв’ю в текстовій версії (більш ніж використання окремих цитат) та використання відеофрагментів тривалістю понад 3 хвилини можливе лише за узгодженням з редакцією Радіо Хартія: [email protected]
