«Найважливішою роллю НРК залишається логістика» — «Математик» про еволюцію наземних роботів у корпусі «Хартія»
Наприкінці 2024 року 13-та бригада НГУ «Хартія» провела першу в українському війську повністю роботизовану операцію за допомогою наземних дронів (НРК).
Про те, як змінилася за рік роль та застосування НРК, що можна протиставити ворожим дронам на оптоволокні та чого ще очікувати від росіян — в ефірі Радіо Хартія розповів «Математик», командир підрозділу НРК 2-го корпусу Національної гвардії України «Хартія».
«За рік кілзона змінилася фундаментально»
Хотілося б почати з того, що 2025 рік для українського війська став проривним саме в плані застосування НРК. Очільник виробника RoverTech Борис Держак сказав місяць тому, що для українського війська 2025 рік в плані НРК став таким самим, яким 2023 став в плані застосування FPV-дронів.
Абсолютно точно, і найважливіше — масштабування цих технологій у війську, зокрема в «Хартії», стало надзвичайно проривним і мало величезний вплив на всі операції, які проводились – як і оборонні, так і наступальні.
У грудні 2024 року «Хартія» провела першу свою операцію з евакуації пораненого бійця за допомогою НРК пораненого бійця. Найбільше застосовувати саме наземні дрони “Хартія” почала у 2025 році. Проте очевидно, що були й попередні розробки. Якщо можеш без технологічних деталей розповісти, як взагалі почав розвиватися цей напрям у бригаді, а пізніше і в корпусі?
Насправді все почалося у «Хартії» з ініціативи командира бригади, начальника штабу і їхнього інтересу до цієї технології. Вони розуміли, що ця технологія може зайняти важливе місце. Тому вони почали робити на це ставку в дослідженні, застосуванні.
На той час було доволі складною задачею для багатьох підрозділів. І це було на порядок складніше, ніж зараз, коли можна дивитись, як десятки дронів їздять по полю бою. Запустити навіть один засіб в той час — це було щось неймовірне.
Від початку «дрон» — це слово, яке означає летючу комаху, трутня. Як ми прийшли до того, що дрон може не тільки літати, але і їздити, і плавати?
У контексті наземних дронів це почалося з питання підтримки піхоти на передньому краї без необхідності їхати туди автомобілем з іншими людьми. Тобто, мати можливість доставляти логістику не тільки повітряним шляхом. І так воно розвивалося, можливо, перші два роки серед різних груп. І це не було взагалі ніяк освітлено медійно. Були окремі якісь кейси, і це було прямо «вау!» – щось круте, класне – і пішли далі.
Наступним вирішальним питанням, яке заставило масштабувати цю технологію, стала кілзона. Бо раніше можна було відносно легко пересуватися автомобілем — звісно, з великими нюансами — проте за 5-10 кілометрів приїхати на якусь позицію було реально для всіх підрозділів. Під кінець 2024-го і 2025-ий рік стало вже практично неможливим їздити до кожного підрозділу автомобілем.
Чому?
Кілзона.
Кілзона — це зона враження дронами. Наскільки вона змінилася протягом минулого року-півтора, ця кілзона?
Фундаментально. 15-20 кілометрів — це середня глибина в нашу сторону по кілзоні. Зі сторони противника це вже більш специфічне питання, може бути 10-15-30 кілометрів — це варіюється в залежності від оперативної ситуації, ландшафту і так далі.
«Логістика через НРК зараз впливає абсолютно на усе»
До Харкова саме в 2025 році почали долітати FPV-дрони. Це був не один випадок: вони долітали до околиць міста, били по окружній, по заправках, які знаходяться на виїзді з Харкова. Що вони використовують для того, щоб їхні дрони долітали, особливо якщо ми говоримо про дрони на оптоволокні?
Як правило, це підхід з двох сторін. Це може бути екіпаж, який наближається максимально до лінії боєзіткнення і використовує великогабаритні дрони з малим бойовим запалом. Інший варіант — запускати БПЛА-літаки, які запускають інші FPV-дрони.
Це дрон, який несе на собі дрони?
Правильно. Часто іменується як «матка-дрон», або в деяких компаніях — «батько-дрон». Це не вимагає, щоб екіпаж був дуже близько до ЛБЗ чи в самій кілозоні.
Проте я мушу зазначити, що такі удари важливі не тільки самі по собі, але й їхня інтенсивність, темп, час підльоту, можливість застосування в різні погодні умови, тактика їх застосування.
Тобто можливість вразити на таку дистанцію FPV-засобом — це круто в плані технологій, але все одно має свої обмеження в реальності.
Якщо і були якісь прецеденти ураження на окружній міста — це не означає, що ми почнемо їздити прямо з центру Харкова на місії НРК. Нам треба завжди вибирати баланс використання наших сил з розумінням на перспективу, з наявної ситуації підрозділів, з наявної можливості ресурсів наземних роботизованих комплексів, як ми їх можемо застосовувати ефективно на цей момент і на наступні дні, наскільки це можливо.
Тобто, фактично, НРК у нас зараз виконують функцію логістики, яку раніше виконували люди?
Так. І ця роль є найважливішою, на мою думку. Звісно, зараз є проєкти, які розвиваються дуже швидко по інших напрямках — ударних, інженерних і так далі. Там дійсно багато цікавих проєктів в плані різних розмірів і ваги тих самих наземних роботів. Але хочу зауважити, що, незважаючи на якісь круті бойові місії, логістика має найбільший вплив на лінію фронту.
Я постійно кажу, що противник найнебезпечніший в розвитку не стільки бойових, скільки логістичних НРК. Якщо вони зможуть масштабувати цю історію, то це їм дозволить закріпити вже існуючі підрозділи: піхотні, артилерийські, БПЛА-розрахунки. Логістика в плані НРК — це дійсно найважливіше, що зараз впливає на всі підрозділи. Вона не виглядає аж так суперкруто, але це дуже сильне підсилення до існуючих підрозділів.
«У Куп’янську наземні роботи не принесли б жодної переваги»
Ми говоримо, по-перше, про те, що противник посилив свої власні розробки наземних комплексів, і, по-друге, що вони також роблять упор на логістику. Якщо ми візьмемо, скажімо, недавню ситуацію в Куп’янську, там досі залишаються відрізані від основних своїх сил, окремі підрозділи росіян, малі піхотні групи, які засіли десь в місті. Їх поступово — в тому числі і «Хартія», і 92-га бригада — вибивають звідти. Вони там зараз тримаються за рахунок логістики чим саме?
Як правило, повітряної, плюс всякі спеціальні операції типу «Труба» — це маленький відсоток, але теж має значення, завдяки чому вони в місті можуть поки що існувати.
Це безпілотна логістика. Безпілотна логістика тяжкими чи середніми коптерами і наземна, як на мене, мусять наступного року увійти в деякий симбіоз.
Тобто зараз, оскільки у росіян немає великою мірою наземних роботизованих комплексів, вони там не можуть свої війська в таких «мішках» забезпечувати — принаймні на цьому напрямку. Але є небезпека, що вони будуть масштабуватися.
Насправді так, є така загроза. На мою думку, це треба зауважити і працювати наперед. Бо той, хто перший почне цим займатися в армії, зможе у подальшому розвинути це і в інших підрозділах.
Це для нас дуже важлива історія і ми маємо за цим стежити, бо це буде впливати безпосередньо на поле бою.
Не певен, що в такій ситуації, як у Куп’янську, наземні роботи принесли би противнику якусь перевагу. Тому що їм все одно треба проїжджати через наші позиції, і це доволі складно планувати, реалізовувати. Якісь одну-дві місії жертвуючи десятками цих НРК — це можливо, але в даному випадку найефективніший тип логістики — це повітряний.
Навіть якщо передній край знаходиться у складному районі, то для безпеки самих людей, які знаходяться «на відтяжці», ми можемо компенсувати логістику за допомогою НРК, тим самим звільняючи коптери для логістики для переднього краю. Ми можемо малими пакетами передавати логістику на передній край, а всі інші позиції закрити НРК. Такий підхід теж є і можна з цим працювати, і це доволі продуктивно. Звісно, є і обмеження, і нюанси, де дійсно треба великі габаритні вантажі перевезти — тоді тут без варіантів потрібно розглядати НРК.
«Важкі коптери стає все складніше використовувати на фронті»
Російські військові канали у Телеграмі постійно акцентують, що в них немає настільки розвиненої компоненти важких бомберів, як у нас, і через це вони вимушено використовують наші перехоплені дрони.
Це дійсно так, вони впустили цей тренд на тяжкі коптери — і це не просто так. Здається, що якщо в них багато ресурсів і є люди, компетентні в розробці деяких технологій, то вони легко можуть це розпочати, як і у нас було. Насправді ж, це набагато складніша історія — організаційно, системно, фінансово, у масштабуванні, у тактиці застосування, в інтеграції до загальної системи планування. Тут є дуже багато пунктів, де треба багато компетентних людей на кожному етапі.
В них не вистачає компетенцій чи просто бюрократична машина все гальмує?
В них є дуже багато компетентних людей, але в інших сферах, які занадто врегульовують цю всю історію. Сама система тяжка і ригідна до змін: у неї важко щось інтегрувати на всіх рівнях, починаючи з командирів. Така закам’янілість має свої переваги, але не дозволяє швидко вводити якісь технології. Проте є інші підрозділи противника, які набагато швидше у це інтегруються, на жаль.
Це російський підрозділ БПЛА «Рубікон», наприклад?
Так. Я думаю, що вони несуть найбільшу загрозу з точки зору масштабування технологічних рішень.
Щодо тяжких коптерів, то вони проходять перебудову в питаннях застосування. Ми можемо подивитися в різні періоди часу на різних ділянках фронту, як змінювалося їхнє значення.
Я особисто бачив три рази, де коптери мали суттєву перевагу і принесли ключ до перемоги над противником. Це дійсно було круто, і здавалося, що тяжкі коптери точно увійдуть в історію. Але насправді це постійно перебудовується. Противник спочатку брав наші розробки, але вже має і свої напрацювання щодо тяжких коптерів — як для ураження, так і для логістики.
Зараз ми можемо бачити, що важкі коптери на фронті використовувати доволі складно. Так, як ми робили до цього — за рахунок дронів-перехоплювачів від ворога. Можливо, 70% всього використання важких коптерів у наступний рік-два буде для логістичного забезпечення.
«Наш наземний дрон підірвався на міні, а інший йому підвіз нове колесо»
Якщо ми говоримо про застосування саме повітряних дронів, то суттєва різниця полягає в плані моделей, їхнього застосування і того, наскільки вони можуть далеко летіти. Чим відрізняється ситуація саме з наземними дронами? Наскільки різноманітні функції вони можуть виконувати, окрім логістики?
Різноманітність зараз доволі мала, незважаючи на всі відео, які можна побачити в інтернеті. Це дуже схоже на те, що ми могли спостерігати в перший рік-півтора війни у плані застосування різних БПЛА якимось цікавим чином. Приблизно 80% того, що тоді демонструвалося, не було введено в експлуатацію і зараз не використовується. Така сама історія із НРК.
Які є інші варіанти, окрім логістики? Перш за все, постановка бойового модулю: кулемет, гранатомет чи ракетні установки. Це перспективно, але я завжди зважаю на тактику застосування і те, наскільки воно ефективне відносно іншого, що ми можемо поставити на НРК. Якщо ми зараз говоримо про експерименти із застосування бойових засобів, то це актуально для підрозділів, які вже цим займаються доволі давно і розуміють, як це все відбувається, і можуть постійно добирати автопарк для логістики.
Для всіх інших підрозділів це буде завжди не на користь логістиці, тому що ти мусиш використовувати наявну платформу не для доставки, а під якусь специфічну задачу, не розуміючи, чи буде це мати якусь перспективу. Насправді, це завжди питання самого забезпечення реальної позиції. Окрім бойових модулів, це можуть бути інженерні, що копають траншеї…
По суті міні-екскаватор?
Міні-екскаватор, так. Також мінування — це зрозуміла історія, тут лише питання в масовому використанні і в інтеграції разом з тяжкими коптерами, які це вже роблять уже.
«Хартія» рік тому демонструвала один з перших наземних дронів, принаймні, ті, про які можна було говорити. Це такий маленький самоскид, який приїжджав на позицію, піднімалася платформа, з’їжджала ТМка, протитанкова міна, він їхав далі, встановлював ще іншу.
Цей дрон тоді, наприкінці осені 2024 року здійснював місію із мінування. Там хлопці за п’ять днів встановили до 200 мін. Це була специфічна задача: відкрита місцевість, відправити туди людей було безвідповідальним, на думку командирів. Тому була команда пропрацювати цей момент і застосувати НРК для мінування цієї ділянки.
Це було непогано, проте мушу зазначити, що використовувались доволі старі технології, зокрема і зв’язку. Тобто це працювало буквально як FPV наприкінці 2022 року. Доволі по-любительськи, якщо ми дивимося з перспективи зараз.
Було непросто: місцевість була доволі складна, дрон декілька раз підірвався на мінах, і тоді приходилось іншим дроном довозити колесо для дрона-мінувальника.
Насправді, в той момент застосування декількох НРК навіть за тиждень чи місяць — це було неймовірно для багатьох підрозділів. Зараз це виглядає смішно, але чому відбулася така зміна? Це розуміння технологічне, питання забезпечення зв’язку для самого НРК. В нас це декілька цифрових систем специфічних і ще деякі резервні.
Це те, що змінилося за рік буквально?
Так, все правильно. І насправді деякі підрозділи в Силах оборони України мають різні варіації по зв’язку і своє бачення, але на загал серед виробників є розуміння, які системи зв’язку необхідні і з якими можуть працювати підрозділи, що дозволить їм зокрема, використовувати ці засоби з операторами в безпечному місці.
Мається на увазі не обов’язково знаходження у кілзоні, або навіть за 20 кілометрів до ЛБЗ. Це може бути просто надійно облаштоване місце з інтернетом.
На початку цього всього хайпу постійно питали, як виховати та як навчити оператора НРК. Насправді, це, хоч і є важливим, але має свої нюанси — особливо питання відповідальності, концентрації. Найменша помилка буде коштувати всієї місії, може коштувати життя одній або й багатьом людям.
Проте найважливішим є питання із навчання техніків та механіків у майстерні, які обслуговують НРК. Бо це люди, які працюють над цим цілодобово, постійно обслуговують наявну логістику, а також займаються специфічними місіями для того, щоб зрозуміти, які інші вектори застосування НРК зараз є першочерговими для того, щоб підсилити лінії фронту.
«Наступний рік актуалізує роботу з РЕБами»
Якщо ми говоримо про те, що основна функція НРК зараз — це логістика, то які перспективні напрямки розвитку НРК на наступний рік ти міг би називати?
Думаю, наступне, що буде масово вводитись у силах оборони і, зокрема, в «Хартії» — це платформи з інтегрованим обладнанням, яке вже існує на фронті: РЕБ, РЕР, камери, зокрема і бойові модулі. НРК може мати специфічний характер чергування, збирання інформації і навіть як засіб ППО проти якихось FPV-дронів, але це, як правило, стоїть на боці виробників.
Тобто може надсилатися наземний дрон на якусь позицію і там стояти як спостережний пункт: збирати інформацію про рух противника і за необхідності відкрити по ньому вогонь?
Не зовсім. Ми говоримо не зовсім про ту позицію, на якій би виїжджали зараз люди чи виставляли там обладнання. НРК дозволяє нам заїхати на інші позиції, більш ризиковані, і тоді ми просто будемо розуміти, що це буде коштувати грошей. А рік тому це нам би коштувало ще й життя людей.
Це відкриває нам нові можливості і нові правила гри. Звісно, будуть нові питання із маскування та протидії виявленню противником наших засобів. Але платформи можуть виступити помічниками в тому, щоб зменшити кількість людей безпосередньо на фронті. Наступний логічний крок, як на мене, — це якраз робота з обладнанням РЕР, РЕБ і ППО — взагалі будь-яких цифрових систем, які стоять на фронті. Або це може бути помічник пішої групи, яка пересувається до позиції, від позиції.
Наступне — це підтримка НРК тих функцій, які зараз виконуються. По бойовим модулях доволі складно сказати. Якщо ми зробимо або організуємо якийсь набір НРК з вогневими засобами для оборони або нападу, то виникне вже питання створення інструментарію для командира. Він має зрозуміти, де він може це застосувати для розвідки боєм, відволікання противника, можливо, знищення. Теж важлива задача, про яку ніхто не говорить. Навіть якщо цей інструментарій не буде використовуватись постійно, кожен день, добу, це може мати значення і варіанти для вирішення проблем наступальних чи оборонних дій.
Повертаючись до теми РЕБа і РЕРа — тобто радіоелектронної боротьби і радіоелектронної розвідки. Ми часто навіть у Харкові стикаємося тим, що вмикається подавлення на все місто, зникає GPS-сигнал, ти відкриваєш Google-мапу, а ти в Лімі, столиці Перу. Як геопозиціонуються наземні роботи з урахуванням того, що GPS явно тут не можна вже використовувати?
Це звичайний GPS, комерційний — він точно буде заглушений в таких ситуаціях. Є варіанти використання дорожчого обладнання, яке ставиться, наприклад, на «шахеди». Це теж буде мати свою ціну, але працює доволі ефективно, особливо, на землі.
Але, знову ж таки, питання в тому, для чого нам це. Якщо в нас задача добратися до якоїсь точки і ми розуміємо маршрут, то це не обов’язково передбачає те, що ми маємо бачити своє позиціонування — нам достатньо може бути двох камер оператора. Якщо він їздив уже по цій ділянці і провів нормальну підготовку до цієї місії, то він, в принципі, може добратися і без цього позначки на карті.
Це ж все одно відстежується дронами з повітря, так?
Так. Насправді, протидія противника за допомогою FPV і виявлення їх розвідувальними засобами — це найбільша проблема НРК зараз. Конкретніше: це засідки FPV-дронів на оптоволокні. Зараз на це йде найбільше часу при плануванні та виконанні самих місій: доводиться приходиться постійно враховувати ці варіанти, збирати статистику, входити в взаємодію із тим, хто може допомогти з дорозвідкою чи знищення тих дронів на оптиці, яких ми вже помітили на нашому маршруті або близько до нього.
Важливим є можливість прикриття і розуміння, як буде поводити себе противник на розвідувальному БПЛА, чи помітить він нас в той чи інший період. Це зараз важливе питання, і воно втикається тоді вже в межі маскування та взаємодії між підрозділами. Усі ці етапи — доволі складна задача, тому вже не зовсім так виглядає, як здавалось раніше: є група людей, яка просто повідомила, що вона буде летіти, їй дали коридор і якийсь екіпаж його використовує. А тут попередня підготовка займає набагато більше часу — як і в майстерні, так і в плануванні.
«У середньому наземний дрон “живе” 9-10 місій»
Ми поки FPV на оптоволокні не можемо протиставити нічого, окрім знищення їх своїми дронами?
Насправді, доволі складне питання…
Виявляти екіпажі, які запускають їх, і бити по місцям укриття екіпажів — це буде ефективніше?
Це різні задачі. Ми можемо знищувати сам засіб, його екіпаж, або систему зв’язку. Як правило, показує практика, то варто працювати в усіх трьох напрямках.
Якщо не секрет, як можна обрізати оптоволокно?
Не знаю. Я колись про це думав, але це складна задача. Найбільше зараз відбувається саме протидія екіпажам, які запускають дрони, і самим засобам. Працювати по чомусь тільки одному сенсу немає, та і неможливо. Як правило, коли ми думаємо про поїздку самого НРК, то виявити екіпаж противника — це робота інших ударних підрозділів, які спеціалізовано цим займаються.
Якщо ми говоримо про класичні FPV, «мавіки» або бомбери росіян, то як протидіяти загрозі з неба нашим НРК-місіям? Це має бути встановлення РЕБа на кожен окремий дрон?
Не обов’язково. Із досвіду того, як уражається наша НРК противником за допомогою скидів з БПЛА, то, як правило, вони не становлять найбільший відсоток серед причин знищення чи невдалих місій. Це не така велика проблема. Якщо ми помічаємо, що противник активно використовує свої засоби зі скидами, має прямі руки і пробує нас знищити, тоді є сенс використання різних сіток, «мангалів», броні в різних варіаціях. Але це теж має свої мінуси, оскільки тоді ми вантажопідйомність дрона.
Скільки може підняти корисної ваги наземний дрон «Хартії»?
Ми розділяємо логістичні засоби на два класи: які перевозять від 200 до 300 кілограм, і від 400 до 500 кілограм. Насправді, півтонни — це умовний ліміт. У реальних місіях туди завантажується деколи і по 700, і по 800 кілограм, але це має вплив на сам НРК.
Скільки місій в середньому живе один НРК?
Як математику меня хочеться сказати, що даних недостатньо, але насправді це 9-10 виїздів в середньому.
І після цього, що відбувається?
По-різному. Або просто технічна несправність, або потребуватиме ремонту настільки, що треба міняти практично все, і легше вже буде купити новий засіб. Він може бути знищений противником, або залишитися на полі бою, чи повернутися, проте бути непридатним для подальшого використання.
Насправді, деякі засоби приїжджали і рекордні 60 місій, але з них 30 чи 40 були доволі простими. Наприклад, доставка у відносносно прості райони, в яких на той момент противник не дуже був зацікавлений. Проте треба розуміти, що середнє число місій для дронів — це насправді 9-10, і саме на це треба розраховувати у питаннях фінансування, такі забезпечення.
«Комплектувати заново та списувати наземні дрони не так круто, як у фільмах про термінатора, але це наша реальність»
Міністр оборони України Денис Шмигаль заявив кілька днів тому, що держава профінансувала постачання Силам оборони України 3 мільйони дронів, хоча планувалося від початку 4,5 мільйони. Чи є фінансування з боку держави розробки, виробництва та постачання саме наземних роботизованих комплексів?
Насправді, фінансування є, і тут питання не тільки в ньому. Виділення коштів — це важливо, але важливіше куди і на що їх витратити. Ось про це найбільші спори тривали весь цей рік. Держава закупає НРК засоби, про які і ми, і «Трійка», і 93-тя бригада, і багато інших підрозділів говорили, що вони є непридатними для використання. У них треба змінити майже все, вони як ідея не можуть працювати, проте все одно закуплялися державою.
Не хочеться звинувачувати всіх. Я розумію, як це буває в реальност: є якийсь запит на закупівлю, узгодження, підписання договорів, контрактів і т.д. І поки це все відбудеться і НРК буде поставлений на склад, все може вже змінитися і виявиться, що цей засіб непридатний. Це складно. Ми можемо тільки озвучувати цю проблему.
Звісно, є зараз питання в тому, як застосовувати вже наявний автопарк на складах, який був закуплений державою. Це не про ефективність чи якісь круті технології термінатора, а про те, що в нас є велика кількість НРК, які не можуть використовуватись для логістики навіть. Але варто тоді задумуватись, як ми їх можемо по-іншому використовувати, щоби вони не просто стояли.
Можна їх просто перепродати для комерційного використання у цивільному житті? Тоді просто держава отримує назад гроші, які не будуть таким чином використані впусту.
Це один з варіантів. Я думаю, це можна зробити десь приблизно із 30% тих самих НРК. Але там буде велике бюрократичне питання, буде дуже довго, дуже складно. Але, сподіваюся, воно прийде до якогось стабільного рішення і дозволить якусь гнучкість.
Це питання, що складніше навіть, ніж суто технологічне. І тут дійсно треба багато компетентних людей, потрібні розмови про те, як працює кожен конкретний механізм роботи з документообігом: як швидко використовувати, перекомплектовувати та списувати окремі засоби. Це те, що я би був радий послухати на якихось спеціальних подкастах, тому що так чи інакше нам треба буде з цим працювати, і для когось це буде проблемою, особливо для командирів, сержантів з матеріального забезпечення. Це не так круто, як у фільмах про термінатора, але це наша реальність.
Які загрози ми можемо очікувати з боку російського ВПК на наступний рік? До чого нам треба готуватись?
Найбільша загроза — це випуск і використання ними логістичних НРК. І хай в них не буде такої варіативності засобів, але вони, скоріше за все, візьмуть найпозитивніший досвід, який тут є, і в себе його застосують.
І що ми їм можемо протиставити, зі свого боку?
Ну, по-перше, фізично знищувати задіяних у їхнє виробництво людей — але це робота окремих наших підрозділів. З іншої сторони, потрібно посилювати власну логістичну складову НРК, а також розуміти, як ми тепер будемо боротися з їхньою.
