Чотири хвилини з могили Брехта: про що співають у новому альбомі Сергія Жадана та Юрія Гуржи
Новий альбом «Шостий псалом» презентували письменник, поет і військовослужбовець «Хартії» Сергій Жадан та музикант Юрій Гуржи. Це вже четвертий проєкт у їхній спільній дискографії. Він короткий, лише шість композицій — і кожна натхненна Бертольдом Брехтом, одним з найвпливовіших авторів XX століття. До Брехта ж відсилає і назва. Окрім віршів власне Брехта, перекладених Жаданом, до альбому увійшла й пісня на слова Жадана, написана як діалог із німецьким драматургом.
У спеціальному ефірі Радіо Хартія Юрій Гуржи, Сергій Жадан та Альберт Цукренко розбиралися, чому Брехт продовжує бути актуальним століття по тому і досі віддзеркалює теми війни, болю і відповідальності перед часом.
Музичний матеріал «Шостого псалому» поєднує різні стилістичні напрями: від синт-свінгу й танго до хардбопу та госпелів. Окрім Сергія Жадана у записі взяли участь Мар’яна Садовська, Юрій Андрухович, Альберт Цукренко, гурт Tember Blanche, Pianoбой та Мар’ян Пиріг. В альбомі можна почути і німецьких музикантів: Яна Мюллера із постпанк-гурту Tocotronic та Рюдігера Лінхофа, фронтмена інді-рок-бенду з невимовною для українського читача назвою Sportfreunde Stiller.
«Шостий псалом» звучить як тривожний і болісний текст, сповнений сумнівів і запитань.
У Сергія Жадана з цим автором багато власних складних історій: від проблем із авторськими правами на вірші Брехта — до початку повномасштабного вторгнення з театральною прем’єрою, що не відбулася.
«Брехт наче ящірка: час від часу скидав хвоста попередньої поетики і біг уперед, рухався. Для мене ця війна почалася з Брехта, бо ми готували постановку “Матусі Кураж” у Харкові саме в лютому 2022-го. Вистава не відбулася, і вже незабаром на сцені стояли майстерні [волонтерського хабу]», — сказав Жадан.
«У текстах завжди є джерело, яке потрібно знайти»
«Рівно рік тому ми з Сергієм стояли на сцені станції метро “Перемога” в Харкові й співали наш альбом “Семафори”. А потім почали думати, що робити далі. Сергій уже мав книжку своїх перекладів Брехта, а я живу в Берліні — там Брехт буквально як сусід. Ти йдеш у магазин, і здається, що він теж там. Вигулюєш собаку — і він десь поруч. І я подумав: а чому б і ні?», — каже Гуржи.
До того Гуржи не мав бажання займатися Брехтом, бо «в Берліні цим займаються всі». Тим паче, що музику на вірші Брехта протягом минулого століття хто тільки не виконував: Френк Синатра, Девід Боуї, The Doors, Елла Фіцджеральд, навіть Роббі Вільямс.
Але українські переклади відкривають новий простір для експериментів: «Ніхто ще не торкався музично українських перекладів. Тут ми піонери».
Гуржи каже, що для нього як композитора у центрі піснетворення завжди стоїть любов — зокрема до самих текстів, довкола яких вибудовується музика:
«Любов — це камертон сьогоднішньої програми. Я маю відчути музику, вона в мене сама починає звучати, коли я бачу текст і відчуваю в ньому джерело, яке треба знайти. Коли знаходжу — воно починає литися. І з цими текстами так і було. З римованими легше працювати, але майже всі вони вже покладені на музику найкращими німецькими композиторами ХХ століття. Я не хотів конкурувати, тому вибрав інші, неримовані».
«Хороша пісня — це коли люди забувають, що це був вірш, і вона далі живе самостійно»
У Брехта музика була невід’ємною частиною творчості: від балад до театральних зонгів, прообразу мюзиклів. У його постановках пісня стає способом розповісти історію.
Гуржи постарався зберегти розбалансований «брехтівський» дух текстів, створити саме пісні:
«Не кожен текст може стати піснею. Навіть якщо є рими й ритм — це ще не гарантія. Вдала пісня — це коли люди забувають, що колись це був вірш. Вона починає жити самостійно. І тоді ти розумієш, що зробив щось правильне. Нам вдалося розкрити ці тексти. Сергій переклав значно більше, ніж ми використали. Я довго шукав, вибирав, це був інтуїтивний процес. Я хотів знайти своє звучання».
«Самоцензура зараз — це не про відсутність таланту, а спосіб нікому не зашкодити»
«Шостий псалом» створювався в межах більшого театрального проєкту, який Жадан і Гуржи сподіваються реалізувати цього року. Усі шість пісень — колаборації з різними музикантами, які додають свого тембру, інтонацій та енергії. Перша композиція — «Міста ховають у собі поетів» — єдина в в альбомі, що створювалася на слова Сергія Жадана, а не Брехта. Юрій Гуржи згадує, чому обрав саме цей текст для запису Юрія Андруховича:
«Я виходив з того, що німецька в Андруховича фантастична. Не кожен німець так говорить. Але він не фанат Брехта. І все ж мені здалося, що саме ця пісня буде природною для нього. Тембри голосів Сергія та Юрія різні, манера речитативу теж, і це звучить цікаво. Кожного разу, коли ми отримували запис від когось із гостей, це був кайф — вони відкривали в піснях щось, про що ми самі не думали».
На думку Жадана, саме на таких контрастах і можна було побудувати альбом з нестійких брехтівських текстів, запрошуючи настільки ж неформатних читців: «Андрухович — максимально “антибрехтівський” поет, скоріше навіть “рількевський”. Але він у прозі дуже уважно писав саме про поетів. Тому його поява в пісні “Міста ховають у собі поетів” виглядає природною».
В альбомі можна почути й голос музичного критика Альберта Цукренка, виконавця гурту «Хамерман знищує віруси». Йому дісталася весела за звучанням і моторошна за текстом пісня «Спаліть мене». Це своєрідний маніфест Брехта проти спалення книжок у нацистській Німеччині. Написаний за кілька років до Голокосту, він звучить майже пророче. Проте сам Цукренко знаходить у цьому тексті натхнення:
«Мені не було складно його виконувати, бо все це є у Брехта: він навіть про страшніші речі не боявся іронізувати, говорити цинічно й з викликом. Брехт мені дуже близький. Дякуючи Сергію та Юрію, я згадав своє захоплення Брехтом і тією музичною епохою у 90-х. Це мені рідне й близьке».
Жадан та Цукренко переконані, що чорним гумором і самоіронією Брехт збивав пафос у власних текстах. Зараз схожа історія простежується у військових, які багато сміються самі із себе. Натомість у «цивільній» культурі це виражено слабше.
«Я думаю, що це самоцензура. Артисти пасують і залишають чорний гумор військовим, самі не наважуються на нього, певно з відчуття відповідальності. Навколо забагато травмованих людей, і ми намагаємося нікому не зашкодити. Це не про відсутність таланту, а про обережність», — каже Цукренко.
Постпанк, подкаст та могила Брехта
Незавершеність і «розхитаність» обраних текстів дається взнаки при спробі покласти їх на музику, говорить Жадан:
«Часто ламається ритм, рими примітивні. Видно, що це писалося під виставу, іноді буквально “на колінці”. Але все разом працює, бо за цим є великий талант і потужна думка. Це характерна риса всього, що Брехт писав».
Частково письменник пов’язує це із тим, що Брехт-драматург затлумив собою Брехта-поета. Особливо це було помітно на теренах колишнього Радянського Союзу, де його п’єси багато перекладали та ставили на сцені — зрештою він навіть отримав Сталінську премію. В Україні його й досі знають передусім саме як драматурга, а окрема книга віршів досі не вийшла. Втім, схожа історія і на англомовному ринку, де й дотепер немає повного зібрання перекладів Брехта.
Почути брехтівську поетику у «Шостому псаломі» можна завдяки участі німецьких музикантів, розповідає Юрій Гуржи: Яна Мюллера із Tocotronic та Рюдігер Лінхоф із Sportfreunde Stiller:
«Це такі легенди німецького постпанку, засновники Гамбурзької школи. Ми думали попросити їх читати оригінали текстів, але не маємо авторських прав на них, тому імпровізували. Ян записав фрагмент подкасту для нашої пісні. А Рюдігер поділився своїми думками про те, що відбувається в європейському контексті зараз. Я використав 20-30 секунд, але мені було важливо, щоб там звучала німецька, але не будь-яка німецька».
Крім німецького слова в альбомі присутнє й «німецьке мовчання»: чотири хвилини звуків, записаних Гуржи біля могили Брехта: «Була ідея використати їх як перкусію, для атмосфери. Я пішов із диктофоном, стояв 4-5 хвилин на могилі та слухав тишу, яка насправді не-тиша: це центр міста, чути вулицю, запальничку, сірники. Ми використали ці звуки в пісні “Міста ховають у собі поетів”. Інших варіантів просто не могло бути».
Автори обіцяють, що крім стрімінгових сервісів почути альбом можна бути й наживо — цього року планується низка концертів містами України. Гуржи додає: «Ми зіграємо все наживо, повним складом. Додамо пісні з попередніх альбомів, бо брехтівських тут лише шість. Я вірю, що буде вінілова платівка. Цей альбом дуже круто звучатиме на вінілі — він живий, із контрабасом, записаний без сучасних технологій, коли три ноти можна пустити по колу. Тут музиканти грали чесно, від початку до кінця».
