Стандарти кухонно-диванної експертизи


Сергій Жадан у розмові з військовим льотчиком, полковником ЗСУ та письменником Василем Муліком обговорюють війну в Україні, бойову авіацію ЗСУ, стан Повітряних сил, підготовку українських пілотів, досвід 2014 року та повномасштабного вторгнення, роль F-16 у війні, вплив дронів і технологій на сучасні бойові дії, порівняння авіації України та РФ, міфи про «чудо-зброю» та реальні можливості українського ВПК.

Сергій Жадан говорить з Євгеном Глібовицьким, співзасновником та директором Інституту фронтиру, про те, де сьогодні проходять українські фронтири і що означає суб’єктність держави в умовах великої війни. Розмова торкається євроінтеграції, ролі України в Європейському Союзі, ризиків внутрішніх розколів, поколінних змін та викликів реінтеграції окупованих територій. Це спроба подивитися на майбутнє без ілюзій, але й без спрощень – через стратегічне мислення і тверезий аналіз.

Сергій Жадан розмовляє з Дмитром Кулебою, міністром закордонних справ України у 2020–2024 рр., про аналіз зустрічі Дональда Трампа з Володимиром Путіним і її значення для сучасної дипломатії, вплив політики MAGA та глибоких розколів у США на світовий порядок, реалії відносин великих держав без ілюзій про «нову Ялту», а також роль Китаю у війні та стратегічні виклики для України.

У цьому випуску програми “Стандарти кухонно-диваної експертизи” Сергій Жадан розмовляє з Володимиром Поперешнюком – українським підприємцем і співзасновником Нової Пошти.

Відверта розмова про те, як економічна свобода рятує Україну під час війни, чому держава часто заважає бізнесу, і що таке лібертаріанство насправді.

Розмова Сергія Жадана з аналітиком майбутнього, стратегом і громадським діячем Валерієм Пекарем — це розмова про історичні паралелі й довгі процеси, які не зводяться до гучних заголовків: як імперії входять у фазу занепаду, чому прості відповіді про «кінець війни» не працюють і де насправді варто шукати ключі до майбутніх змін. Пекар говорить про логіку сценарного мислення, небезпеку зосередженості лише на Москві та про те, як досвід 1917 і 1991 років дозволяє інакше дивитися на теперішній момент – без ілюзій, але й без фаталізму.