Його слова резонують і сьогодні: Ростислав Семків про актуальність Тараса Шевченка
Тараса Шевченка часто уявляють як сумного пророка з важкою долею, однак цей образ не відображає всієї складності його життя. У молодості він був успішним художником, популярним поетом і одним із найвідоміших митців свого часу. Про різні періоди життя Шевченка та значення «Кобзаря» для української культури в коментарі Радіо Хартія розповів літературознавець і письменник Ростислав Семків.
За його словами, саме період між 1838 і 1847 роками став справжнім творчим злетом для Шевченка.
«Біографія Шевченка дуже різноманітна, але найбільш творчий і плідний період — одразу після викупу з кріпацтва і до заслання. Це приблизно між 1838 і 1847 роками. У цей час він перебуває буквально в зеніті слави», — говорить Семків.
У цей період Шевченко досяг успіху одразу в двох сферах — як художник і як поет.
«Його дуже добре знали як художника. Він мав попит на свої картини, портрети й офорти, став членом Академії мистецтв. Насправді спершу його знали саме як художника», — каже Ростислав Семків.
Водночас для української спільноти ключовою подією став вихід першого видання «Кобзаря» у 1840 році.
«Вихід «Кобзаря» — це поворотна точка для нової української літератури після Котляревського. Шевченко стає дуже відомим: його знають, запрошують у салони Петербурга, він подорожує Україною і буває в багатьох маєтках. Це образ молодого і дуже успішного митця», — говорить Семків.
За його словами, впродовж тривалого часу Шевченка зображали переважно як сумного і змученого пророка, однак цей образ не відображає всієї складності його особистості.
«У радянські часи Шевченка часто показували старшим, понурим, таким, що міркує про важку долю. Але з 1990-х років почали з’являтися пам’ятники молодого Шевченка — наприклад, у Чернігові. Це якраз відображає період його найбільшого творчого злету», — каже Семків.
За його словами, сам Шевченко також по-різному осмислював себе у різні періоди життя, що видно з його автопортретів.
«У пізніші роки, коли всі довкола говорять про «Кобзар» як про пророчу книжку, він і сам починає бачити себе в образі пророка чи мислителя. Але не можна зводити Шевченка лише до цього образу», — говорить Ростислав Семків.
Він каже, що життя поета поділяється на різні етапи, які формували його світогляд.
«Є молодий, успішний Шевченко, а є Шевченко старший, фактично зі зламаною долею. Десятилітнє заслання — це дуже важке випробування. Але обидва ці образи правдиві, вони відображають різні етапи його життя», — каже Семків.
За його словами, у своїх творах Шевченко часто говорить не лише від себе, а від імені всієї української спільноти.
«Коли він пише свої поеми — про кривду народну чи про козацькі повстання, — він говорить від імені цілої спільноти. І тому його слова резонують із дуже широким колом людей», — говорить Семків.
Саме цим пояснюється актуальність його творчості навіть сьогодні.
«Пам’ятаємо кадри з деокупованих міст, коли військові зривають російські плакати, а під ними — слова Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає». Це правда, яку неможливо знищити», — каже Ростислав Семків.
«Кобзар» став однією з ключових книг української культури та відіграв важливу роль у формуванні національної ідентичності.
«Є книжки, які читають усі і довкола яких об’єднуються. «Кобзар» — саме така книга. Вона фактично являє правду про те, що означає бути українцями», — говорить Семків.
За його словами, значення цієї книги для української культури можна порівняти з роллю класичних авторів для інших націй.
«Шевченко для української літератури — приблизно як Шекспір для британської. Це письменник, довкола якого формується літературний канон і найважливіші сенси», — сказав Ростислав Семків.
