Як зрозуміти, що близькій людині потрібна психологічна допомога: пояснює психіатриня Катерина Ганноха
Поведінкові зміни, тривожність, емоційні спалахи або постійна втома можуть бути сигналами того, що людині потрібна психологічна або психіатрична допомога. Важливо звертати увагу на такі симптоми, особливо якщо вони тривають понад два тижні. Про це в ефірі Радіо Хартія розповіла психіатриня Центру ментального відновлення «Незламна» та «Фонду Маша» Катерина Ганноха.
За її словами, одним із перших сигналів можуть бути зміни у поведінці людини.
«Якщо людина завжди була душею компанії, активно спілкувалася, а потім раптом стає мовчазною і уникає соціальних контактів — це може бути сигналом. Або навпаки: людина була спокійною і врівноваженою, а стає дуже тривожною, метушливою чи дратівливою. Якщо такі зміни тривають понад два тижні, варто звернути на це увагу», — говорить Катерина.
Ще одним сигналом можуть бути різкі емоційні реакції, які раніше не були властиві людині.
«Людина може ставати емоційно дуже вразливою. Будь-який жарт або нейтральний коментар може викликати надмірну реакцію — сльози, образу або навіть спалах агресії. Також іноді виникає відчуття ніби людина фізично присутня поруч, але вона не включена в розмову, ніби «відсутня» і перебуває у власних думках», — каже Катерина.
Часто можна помітити й зміни у повсякденному житті — зокрема втому та труднощі з базовими справами.
«Людина може дуже швидко втомлюватися, втрачати сили навіть для елементарних речей — сходити в душ, помити посуд. Інколи це помітно навіть по зовнішньому вигляду: людині стає важче доглядати за собою, виконувати звичні побутові речі», — говорить Катерина.
Також тривожним сигналом можуть бути постійні скарги на втому зранку та песимістичні думки.
«Людина може говорити, що ранок — це найважча пора дня, що немає сенсу старатися, що все одно нічого не зміниться. У розмовах можуть з’являтися нотки безнадії або катастрофічного мислення», — каже Катерина.
Іноді люди починають відчувати сильне почуття провини та надмірно вибачатися навіть за дрібниці.
«Може з’являтися відчуття, що людина є обузою для інших. Вона починає часто вибачатися, навіть без очевидної причини, і відчувати сильне почуття провини», — говорить Катерина.
За словами психіатрині, важливо відрізняти ситуативні реакції від тривалого стану.
«Одне діло, коли людина не виспалася через нічний обстріл і стала більш дратівливою. Але коли цей стан триває понад два тижні і не минає — тоді варто задуматися, чи не з’являється у людини якийсь розлад і чи не потрібна їй допомога», — каже Катерина.
Іноді люди намагаються втекти від складного стану через різні форми «відключення» від реальності.
«Людина може більше часу проводити в соціальних мережах, почати більше пити алкоголю або занурюватися у комп’ютерні ігри. Це може бути способом не думати про свої переживання і теж є сигналом, що щось не так», — говорить Катерина.
Якщо близькі помічають такі зміни, важливо говорити з людиною дуже обережно та з турботою.
«Краще говорити з позиції «я»: я помічаю, що ти останнім часом змінився, я хвилююся за тебе, ти для мене важливий. Не варто казати одразу, що людині потрібно до лікаря. Краще запропонувати допомогу і підтримку», — каже Катерина.
Також важливо пояснювати, що звернення до психолога чи психіатра — це нормальна практика.
«Це так само нормально, як звернутися до стоматолога чи кардіолога. Можна запропонувати допомогти знайти фахівця або просто бути поруч», — говорить Катерина.
За словами Катерини Ганнохи, молодь сьогодні значно легше ставиться до психологічної допомоги.
«Серед молоді цієї проблеми майже немає — вони активно звертаються до фахівців, не бояться і відкрито говорять про це в соцмережах. А от старше покоління звертається переважно вже у крайніх випадках», — каже Катерина.
Часто до спеціалістів приходять родичі військових або люди, які пережили втрату.
«Нерідко звертаються матері чи дружини військових. Багато людей приходять із тривожними або депресивними станами, іноді — у процесі проживання втрати», — говорить Катерина.
Фахівчиня наголошує: у складніших випадках потрібен комплексний підхід — психотерапія разом із медикаментозною підтримкою.
«Іноді достатньо лише психотерапії. Але коли стан більш важкий, ми застосовуємо медикаментозне лікування, яке впливає на біохімію мозку, і поєднуємо його з психотерапією. Разом це працює значно ефективніше», — каже Катерина.
Водночас вона застерігає від самовільного припинення прийому ліків.
«Для ефективного лікування зазвичай потрібен період від пів року до року стабільного стану. Якщо різко припинити прийом препаратів, може виникнути синдром відміни і самопочуття суттєво погіршиться», — говорить Катерина.
Тому, підкреслює психіатриня, лікування має відбуватися під наглядом фахівця.
«Це завжди динамічний процес. Людина повинна періодично зустрічатися зі спеціалістом і разом вирішувати, чи продовжувати лікування, чи поступово завершувати його», — сказала Катерина Ганноха.
