Як працює музей народної архітектури на Донеччині за 40 кілометрів від лінії фронту
Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості у селі Прилісне на Донеччині продовжує роботу попри війну. Його фондову колекцію евакуювали до безпечніших місць, а сам музей зараз працює у різних форматах — онлайн, на виїзних локаціях та над створенням віртуального простору. Про це в коментарі Радіо Хартія розповіла завідувачка відділу музею Оксана Рязанцева.
За її словами, музей був заснований у 1983 році. Спочатку на його місці працювала звичайна дитяча художня студія.
«У цій студії займався наш самобутній художник Олександр Іванович Шевченко. Він був мешканцем цього села і з великим ентузіазмом почав збирати українські речі: прялки, рубелі, вишиті сорочки, рушники. Так з’явилася ідея створити музей українського побуту», — говорить Рязанцева.
Згодом з’явилася можливість розширити концепцію музею. Коли художник знайшов напівзруйнований млин, виникла ідея створити музей просто неба — скансен.
«Цей млин був перевезений з Харківської області, із селища Бригадирівка. Так з’явилася ідея створити музей під відкритим небом — скансен: хатина, млин, кузня, комора і фактично ціла садиба, як традиційне українське село», — каже Рязанцева.
До початку повномасштабного вторгнення музей активно відвідували туристи, зокрема й іноземці.
«До війни у нас було дуже багато відвідувачів. Наприкінці навчального року приїжджали шкільні групи, були навіть відвідувачі з-за кордону. Коли ми працювали від Донецька, у нас проводили й іноземні екскурсії — людям було цікаво побачити цей музей Донеччини», — говорить Рязанцева.
За її словами, скансен у Прилісному є єдиним музеєм просто неба на Донеччині.
«Наш скансен — це фактично єдиний музей просто неба на Донеччині, у східному регіоні України», — каже Рязанцева.
Після початку повномасштабної війни робота музею суттєво змінилася. Зараз команда працює на різних локаціях країни, проводить онлайн-заходи та бере участь у музейних проєктах.
«На жаль, зараз немає живої комунікації саме в музеї. Ми не можемо приймати людей так, як раніше. Раніше дуже популярними були родинні екскурсії, комплексні програми. Зараз цього робити не можемо, тому що фондову колекцію евакуювали до більш безпечних місць країни», — говорить Рязанцева.
Фонди, пояснює Рязанцева, є головною цінністю кожного музею.
«Фонди — це наш скарб. Саме тому ми прийняли рішення евакуювати колекцію, щоб її зберегти», — каже Рязанцева.
Попри це, музей продовжує культурну та просвітницьку діяльність. Працівники проводять виставки, майстер-класи та терапевтичні заходи.
«Ми створюємо виставки з приватних колекцій художників, проводимо майстер-класи та терапевтичні заходи. Багато з них спрямовані на реабілітацію військових і ветеранів. Також працюємо у хабах із внутрішньо переміщеними особами», — говорить Рязанцева.
Окремим напрямом роботи стало оцифрування музейних фондів. На території скансену зберігаються історичні архітектурні споруди — хатина, млин, кузня та комора.
«Хатині понад 150 років, а млину — майже 200. Це не просто будівлі — це наша історія та ідентичність», — каже Рязанцева.
Усі споруди музею дерев’яні, тому потребують постійного догляду.
«Ми продовжуємо обробляти споруди спеціальними засобами, щоб зберегти дерево. Якщо цього не робити, почнеться руйнування. За хатиною доглядаємо так, щоб вона виглядала так само, як і раніше», — говорить Рязанцева.
На території музею залишаються працівники, які підтримують його стан.
«Частина музейної команди перебуває на території скансену — це охоронці та доглядачі, які стежать за спорудами», — каже Рязанцева.
За словами Рязанцевої, перемістити дерев’яні архітектурні об’єкти практично неможливо.
«Цим спорудам понад 150–200 років. Якщо їх розбирати, вони можуть просто зруйнуватися. Навіть якщо розібрати хатину, то її довелося б фактично відбудовувати з нуля», — говорить Рязанцева.
Саме тому музей обрав стратегію збереження будівель на місці. Паралельно команда працює над створенням VR-простору музею.
«Ми створюємо 3D VR-простір нашого скансену. Разом із командою, яка працює над VR-проєктами, ми відзняли архітектурні споруди як зовні, так і всередині. Хоча експозиції вже були евакуйовані, ми відновлюємо їх за старими фото і відео», — каже Рязанцева.
У майбутньому це дозволить відвідувачам побачити музей онлайн.
«Це буде своєрідна страховка для нашої історії. Люди зможуть відвідати музей незалежно від того, де вони перебувають. Навіть якщо фізично неможливо потрапити до музею, можна буде відчути його атмосферу», — говорить Рязанцева.
У VR-просторі планують відтворити і майстер-класи, які проводили у музеї.
«Ми навчали дітей ліпити з глини, писати писанки, робити мотанки, працювати з вишивкою. Це важливо, щоб молодь знала ці традиції», — каже Рязанцева.
Наразі проєкт ще перебуває у процесі розробки.
«Ми хочемо створити повноцінний VR-тур. Плануємо, щоб його можна було переглядати навіть зі смартфона», — говорить Рязанцева.
Інформацію про діяльність музею команда публікує на сторінці Донецького обласного художнього музею у Facebook. Також працівники працюють над створенням власного сайту.
Після завершення війни музейники сподіваються відновити повноцінну роботу.
«Ми дуже хочемо повернути живу роботу з дітьми та родинами, відновити туристичні програми і повернути наші фондові колекції. Хотілося б, щоб музей став символом того, що Донеччина зберігає свою історію попри всі виклики», — каже Рязанцева.
За її словами, музей і надалі прагне зберігати автентичну культуру регіону.
«Мені хотілося б, щоб після перемоги це було місце, де люди з України та з-за кордону могли відчути автентичну культуру Донеччини і її традиції», — сказала Оксана Рязанцева.
