«Я знав, що це класна бригада з класними людьми» — хартійний фотограф Павло Іткін про свою роботу і творчість
26 січня в Харкові в художній галереї імені Генріха Семирадського відкриється документальна фотовиставка «Хартія. Спека. 11 поглядів на війну» на підтримку 13 бригади Національної гвардії України «Хартія».
На виставці буде представлено 70 робіт українських майстрів та майстринь фотографії, серед яких Роман Пашковський, (спільно з журналістом Дмитром Кузубовим), Саша Маслов, Юлія Кочетова, Валентин Кузан, Ліса Букреєва, Георгій Іванченко, Сергій Коровайний, Ніколетта Стоянова, Павло Іткін, Каріна Пілюгіна та Мар’яна Шафро.
Напередодні виставки Павло Іткін розповів у студії «Радіо Хартія» про свій досвід фотографа і своє бачення фотографії на війні.
Шлях до війська
До повномасштабної війни Павло займався фотографією — справою, яка супроводжує його більшу частину життя. Каже, що інтерес до зйомки з’явився ще в дитинстві, а усвідомлено він почав працювати з камерою у старших класах школи.
«До війни я займався, в принципі, тим самим, чим займаюсь зараз, — фотографією. Можливо, ще з дитинства. Якщо говорити про усвідомлений початок, то це був 2011 рік, коли я навчався в 11 класі», — говорить Павло.
Тоді він захопився урбан-дослідженнями — лазив по дахах, спускався в метро, вивчав закинуті простори й міські ландшафти. Саме бажання показати побачене іншим і стало поштовхом до фотографії.
«Я почав лазити по дахах, по метро. Це називається Urban Exploration. Мені було цікаво досліджувати міста, ландшафти. І я почав фотографувати, щоб мати можливість показати людям те, що бачу», — каже Павло.
Шлях Павла до служби у бригаді «Хартія» почався з документального кіно. У грудні 2024 року він разом із командою Night Films почав працювати над фільмом про бригаду. Зйомки тривали майже щодня й тривають досі.
«Я опинився у “Хартії” тому, що в грудні 2024 року ми почали знімати документальний фільм про бригаду разом із хлопцями з Night Films. Ми знімали майже кожен день, і цей фільм досі в процесі», — говорить Павло.
Згодом з’явилися й окремі фотопроєкти — разом із «Хартією» та для неї. Поступово він познайомився з бійцями, командою, атмосферою підрозділу.
«У якийсь момент я вже знав тут усіх. Я бачив, що це класна бригада з класними людьми. І тоді подумав: чому б ні? Можливо, саме час доєднатися», — згадує Павло.
В фокусі — екшн
Павло поділився з ведучими програми «Вечір Дикого поля» своїм баченням військової фотографії та розповів, що саме намагається впіймати в об’єктиві під час роботи на фронті.
«Напевно, екшн. Я сам така людина, що любить екшн, трохи адреналіну в крові. Мені подобається, коли щось відбувається і не треба будувати картинку — коли подія розгортається сама, а ти просто ловиш цей кадр», — каже Павло.
Для нього важливий не лише рух, а й емоція — мить, яка не повториться.
«Це може бути якийсь цікавий рух, емоція, погляд. Десь щось вибухає, а десь хтось просто щиро усміхається. Успіх багато в чому залежить від везіння, але я вважаю, що все вирішується практикою», — говорить Павло.
Одним із яскравих прикладів такої «живої» роботи він називає нещодавню зйомку реактивної системи залпового вогню.
«Я нещодавно їздив знімати РСЗВ. Це було дуже цікаво. В армії мені найбільше подобається те, що все може змінитися за хвилину. Я приїхав просто розвідати обстановку — чи можна знімати, бо мені потрібна була одна машина. А мені кажуть: цієї машини немає, зате зараз буде виїзд, працюватиме РСЗВ. Я відповів: клас, я з вами — і поїхав», — каже він.
За словами Павла, військовому фотографу важливо бути готовим завжди — навіть тоді, коли виїзд стається несподівано.
«Треба постійно тримати камеру при собі. Того разу я взагалі не підготувався: був без броні, у білих кросівках. Мені все видали на місці — і ми поїхали», — розповідає Павло.
Зйомка проходила вночі, що додавало складності, адже потрібно було точно вловити момент.
«Було темно, працювала РСЗВ. Треба було вгадати момент, щоб кадр був і не змазаний, і не надто темний, і не пересвічений. Я підібрав параметри майже навмання — і все вийшло. Сподіваюся, цю фотографію ще можна буде побачити», — говорить Павло.
«На «нуль» все одно можна»
Під час розмови в студії ведучі торкнулися питання локацій для зйомок. У сучасній війні, на відміну від Другої світової чи війни у В’єтнамі, фотограф має значно менше шансів опинитися безпосередньо на передовій — умовно кажучи, в окопі поруч із бійцями. Утім, на думку Павла Іткіна, це не є критичною перешкодою для роботи.
«Насправді є досить багато цікавих позицій, куди можна їздити. Все залежить від сезону або конкретного дня: коли більша активність дронів, коли менша. Але все одно є можливість потрапити на щось цікаве», — каже Павло.
За його словами, навіть робота безпосередньо поблизу лінії зіткнення залишається можливою — за певних умов.
«Саме на «нуль», я знаю, що все одно можна. У нас колеги їздили майже на нуль — там було близько 600 метрів до росіян. Вони нормально заїхали, попрацювали й виїхали», — розповідає Павло.
Сам Павло настільки близько до лінії фронту не підходив, однак також має досвід роботи на передових позиціях.
«Я не був настільки близько, але їздив на позиції й теж класно познімав», — каже він.
Говорячи про зйомки безпосередньо на «нулі», Павло згадує українського фотографа Костянтина Ліберова.
«Є ж у нас український фотограф Костя Ліберов і його дружина — я за ними слідкую. Він часто працює дуже близько до лінії фронту. Але якщо ти підходиш занадто близько, то можеш зробити лише дуже темні фотографії з червоним світлом», — каже Павло.
За його словами, у таких знімках важливішим стає не візуальна складова, а контекст.
«Ти відчуваєш напругу саме через розуміння того, де він знаходиться і що там відбувається. А без пояснення дивишся — і просто бачиш червоно-чорні кадри. На жаль, художнього там небагато, але з історичної точки зору ці фото справді надзвичайно важливі», — говорить Павло.
Роботи Павла та інших учасників виставки «Хартія. Спека. 11 поглядів на війну», присвяченої підтримці 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія», можна побачити у Харкові до 7 лютого. Після цього виставка вирушить до Львова, а згодом — до Києва, де відбудеться аукціон робіт. Усі зібрані кошти спрямують на потреби бригади «Хартія».
