Втеча у світ «Океану Ельзи» — кінокритик Андрій Алфьоров про прем’єру документального фільму
Прем’єра документальної стрічки «Океан Ельзи: спостереження шторму» у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка в Києві стала подією, що об’єднала шанувальників української музики та культурного середовища. Як зазначає кінокритик і режисер Андрій Алфьоров у коментарі Радіо Хартія, під час прем’єрного показу, попри оголошену повітряну тривогу, глядачі повернулися до зали після її завершення, аби додивитися стрічку.
«Це такий великий світський івент, де зібралися люди, які так чи інакше або знайомі з гуртом, або люблять його, або мають відношення до українського культурного середовища. Тому, звісно, зал був заповнений», — розповів Алфьоров.
На думку критика українці шукають емоційне полегшення і хочуть втекти від теми війни, яка щодня присутня у їхньому житті.
«Люди втомилися від війни — і це видно. Вони не хочуть дивитися документальні фільми, пов’язані з війною. Такі стрічки можуть отримувати нагороди міжнародних фестивалів, але глядач просто не йде. Вони тікають від реальності. А втекти у світ «Океану Ельзи», у світ української історії кінця 90-х — це чудовий спосіб перевести подих», — пояснив він.
Алфьоров зазначив, що стрічка показує не лише історію гурту, а й формування сучасної української музики — як популярної, так і альтернативної. Кінокритик вважає, що документалка насамперед розрахована на широку публіку.
«Це фільм для звичайного глядача. Якщо людина знає, що таке документальне кіно, то, можливо, в неї виникнуть претензії до драматургії чи подачі фактів. Але для пересічного глядача це саме той набір матеріалу, який дозволяє з цікавістю дивитися й насолоджуватися. Тим більше, з екрана лунає улюблена музика», — зазначив Алфьоров.
Коментуючи феномен гурту, Андрій Алфьоров назвав Святослава Вакарчука творцем нового типу героя в українській культурі.
«Лірика Святослава Вакарчука пов’язана з героєм, очима якого ми сприймаємо його пісні. Він співає про складності у стосунках, про тугу, радість, щастя і нещастя. Оскільки він дуже хороший мелодист і має сильну лірику, це потрапляє в серця мільйонів людей», — додав він.
Додамо, що створення картини розпочалося ще у 2024 році й тривало понад рік. Автори зібрали унікальні матеріали з різних періодів історії «Океану Ельзи» — від перших виступів у Львові до стадіонних концертів останніх років. До фільму увійшли архівні фото, рідкісні відео, а також інтерв’ю з нинішніми та колишніми учасниками гурту.
Наразі документальний фільм у прокаті у 150 кінотеатрах по всій Україні.
