«Вони не приймають проросійські наративи» — юристка про українських дітей в окупації та їх повернення
На тимчасово окупованих територіях українські діти стають жертвами системного насильства — від індоктринації до фізичних катувань. Держава та неурядові організації докладають значних зусиль, щоб повернути в Україну дітей різного віку — від немовлят до підлітків. Про механізм повернення, травматичні історії та опір в умовах окупації в ефірі Радіо Хартія розповіла юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська, коментуючи нещодавнє повернення групи дітей із тимчасово окупованої Херсонщини.
«Повернення — це окрема спеціальна операція»
Організувати виїзд дитини з окупації та її повернення в Україну — дуже непросто. Це процес із багатьма складниками й етапами, успіх кожного з яких не гарантований. Рашевська каже, що не може розкривати деталі, як саме готується кожна така «евакуація»:
«Процес повернення — це така собі окрема спеціальна операція, як ми її називаємо. І, на жаль, всіх деталей я не можу розкривати. Єдине, що скажу: це відбувається в дуже скрутних умовах, за величезного спротиву Російської Федерації».
На захоплених РФ територіях України, ризикуючи власною безпекою, поверненню дітей допомагають місцеві мешканці.
«Я, на жаль, багато про це не можу говорити, щоб не ставити під ризик навіть фізичну цілісність цих людей. Ми розуміємо, що на окупованих територіях просто правовий вакуум, але там все одно вистачає небайдужих, готових допомогти», — говорить Рашевська.
Повернення стають можливим завдяки спільній роботі багатьох сторін. Роль координатора між державними структурами та неурядовими організаціями виконує Bring Kids Back UA — гуманітарна програма, створена у 2023 році.
«Все відбувається завдяки волонтерам, неурядовим організаціям, таким як «Save Ukraine», «Українська мережа за права дитини», у співпраці з нашими органами влади», — каже Рашевська.
За сухою статистикою — історії про насильство, тиск і травми
Рашевська наголошує: за кожним поверненням стоїть історія травми, яку не можна зводити до сухої статистики:
«Спочатку мені здавалося, що найстрашніше — це історії, коли дітей розлучають із батьками, викрадають, перевиховують, мілітаризують. Так, це злочини проти людяності й воєнні злочини. Але згодом я безпосередньо зіткнулася з дітьми, які постраждали від сексуального насильства або були змушені бачити, як це насильство чинять над членами їхніх родин».
За словами Рашевської, росіяни також вдаються і до катувань підлітків.
«Були випадки, коли дітей катували — це підлітки, яких підозрювали в участі в якихось терористичних уявних групах чи в диверсійних актах, яких вони не вчиняли», — каже вона.
Покарання за українську ідентичність та опір у відповідь
Рашевська говорить про системний характер переслідувань українських дітей на окупованих територіях та покарання за відмову приймати російську ідентичність.
«Немає там зовсім ніякого людяного, гуманного ставлення до найбільш вразливих наших дітей. Їх почали запихати у психіатричні лікарні на примусове лікування, у різні виправні колонії виключно за те, що вони не хочуть ставати росіянами», — каже вона.
Попри тиск, багато дітей продовжують чинити спротив, вдаючись до доступних в умовах окупації методів.
«Хочу розповісти історію про хлопця, який з 2014 року й майже до повноліття залишався на тимчасово окупованій території. Він передає меседж усьому світу про те, що в Донецьку й досі залишаються проукраїнські люди. Вони справді чекають на звільнення і вірять у реінтеграцію в складі України. Щонайменше значна частина населення не приймає проросійські наративи. Діти об’єднуються, читають українську літературу, вивчають мову. У цього хлопця — надзвичайно багата, метафорична українська. І це ще раз доводить: ми не маємо права опускати руки й повинні боротися за повернення кожної української території», — говорить Рашевська.
