Від мобілізації до ТЦК: завдання і пріоритети нового міністра оборони
Із перших днів на посаді міністра оборони Михайло Федоров зіткнеться з низкою серйозних викликів — від забезпечення армії в умовах обмеженого бюджету до проблем із ТЦК та мобілізацією. Ці питання вимагають негайного вирішення, тому у новопризначеного міністра немає часу на адаптацію. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів Роман Костенко, член парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.
Завдання та пріоритети нового міністра
«Міністерство оборони має широку зону відповідальності. Це не лише цифрові сервіси і технології, хоча Федоров добре розбирається в них і в розвитку безпілотних систем. Міністерство охоплює не лише Збройні сили, Держслужбу та ГУР, які входять у його пряме підпорядкування. Це й фінанси, підготовка та укомплектування військ, оборонні закупівлі, взаємодія з оборонно-промисловим комплексом, а також дипломатія і робота з союзниками», — каже Костенко.
Під час виступу в парламенті Федоров окреслив головні пріоритети:
- реформа армії
- покращення інфраструктури на фронті
- боротьба з корупцією
- аудит військових частин
- підготовка резервів.
За його Костенка, одним із нагальних завдань Федорова стане також протиповітряна оборона країни та захист цивільної інфраструктури від російських атак. Окрім цього, новообраний міністр має навести лад у всіх підпорядкованих структурах — від ТЦК до ГУР.
«У нього багато завдань, і часу на розкачування немає», — сказав Костенко.
Забезпечення війська в умовах обмеженого бюджету
За словами Костенка, ключовим завданням новообраного міністра є залучення та раціональний розподіл ресурсів для потреб війська. Йдеться не лише про озброєння, а й про базове забезпечення. Але гроші доведеться шукати в умовах обмеженого бюджету.
«Це й заробітні плати, і озброєння, і їжа, й амуніція. Тому міністру доведеться орієнтуватися на те, як на практиці розподілені ці видатки, а не як він це бачить теоретично. Хоча варто сказати, що коштів безпосередньо на озброєння у нас виділяють небагато — небагато саме в масштабах такої війни. І тому дуже складно десь щось забрати чи скоротити. Усе, що ми замовляємо — необхідний мінімум», — каже Костенко.
Для підвищення виплат потрібні додаткові кошти. І це буде спільним завдання міноборони, парламенту, уряду та президента.
«Це дуже складний напрямок. Тут потрібно сподіватися на роботу з нашими закордонними партнерами. Усі мають працювати для того, щоб акумулювати кошти, залучати їх в Україну. Бо підвищити зарплати можна й потрібно», — каже Костенко.
Виклики кадрової політики та мобілізація
За словами Костенка, СЗЧ — самовільне залишення частини — є тривожним симптомом системних проблем в армії.
«Насамперед потрібно створити такі умови, щоб люди не йшли в СЗЧ. На це може впливати міністр оборони. Йдеться про роботу всередині війська: нормальні умови служби, відповідальність командирів і бійців. Інше питання — як повертати тих, хто пішов, починаючи з 2022 року. Ці проблеми треба вирішувати паралельно. Немає сенсу повертати людей, якщо водночас та ж кількість продовжуватиме йти в СЗЧ», — говорить Костенко.
Ще одна тема, яка турбує військових, — відсутність чітких термінів служби для мобілізованих з 2022 року. За словами Костенка, це питання безпосередньо пов’язане з укомплектованістю армії.
«Не буде жодних ротацій, якщо не кому замінювати людей. Для того щоб відпускати одних, треба мати ресурс, ким їх замінити», — каже він.
Саме цим зумовлена ідея контрактів із визначеними строками служби. Водночас вона породжує нові виклики, вирішувати які доведеться Федорову.
«Виникає ситуація, коли ті, хто прийде пізніше, вже матимуть розуміння, коли вони підуть, а ті, хто служить з перших днів повномасштабної війни, залишаються без такої перспективи. Це дуже складне питання. Простих рішень тут немає», — каже Костенко.
Найскладнішим залишається питання мобілізації. Поки що Федоров не презентував пропозицій, як змінити і покращити систему.
«Його позиція зараз проста — дайте розібратися, і після цього будуть пропозиції. Поки що жодних рішень не озвучено», — каже Костенко.
