Українці дедалі більше відчувають втому, але зберігають стійкість — соціолог
На початку повномасштабного вторгнення основними емоціями українців були страх і надія. Однак із часом ці почуття притупилися — нині більшість громадян відчувають насамперед втому. Про це у коментарі Радіо Хартія розповів соціолог, ректор Університету «Київська школа економіки» Тимофій Брік.
За результатами досліджень, надію сьогодні відчувають лише 30–33% українців, тоді як понад 55% відчувають втому.
«Українцям складно так довго переживати травму війни. І не дивно, що ми збираємося з близькими, щоб просто щось подивитися, провести час разом, відволіктися — але водночас залишатися поруч одне з одним», — пояснює соціолог.
Відключення та удари по інфраструктурі — серед головних стресових факторів
Брік зазначає, що одними з найбільших викликів для країни залишаються проблеми інфраструктури та логістики. Так було ще у 2022–2023 роках і ця тенденція зберігається досі.
«Була цікава ситуація: навіть під час повномасштабного вторгнення бізнес мав клієнтів і замовлення. Але бракувало логістики. Ви можете виробляти товар, але його ще треба доставити споживачу. Це і зараз одна з найбільших проблем — інфраструктура і логістика», — говорить Брік.
За його словами, удари Росії саме по цих сферах роблять життя українців значно складнішим.
«Нам потрібні дороги, енергетика, світло, гаряча вода. Українці вже звикли дисципліновано організовуватися — купують генератори, користуються застосунками графіків відключень. Це стало частиною нашого життя», — додає соціолог.
За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, більшість українців вважають, що головним винуватцем відключень є Росія, яка атакує енергетичну інфраструктуру.
Втім, близько третини опитаних також критикують владу за можливу неефективність у підготовці мереж.
«Це тривожний сигнал. Виснажені українці починають шукати відповідь не лише у діях ворога, а й усередині країни. Це результат довгої втоми», — зазначає Брік.
Українці втомилися, але не зневірилися
Попри втому, рівень гніву чи відчаю в суспільстві залишається відносно невисоким — близько 20–23%.
«Люди втомилися, але не гніваються. Руки не опускаються. Втома каналізується в рутину: люди ходять на роботу, повертаються додому, готують вечерю, донатять. Ми рутинизуємо своє життя», — пояснює соціолог.
Він додає, що українці стали краще усвідомлювати ризики війни, як-от обстріли чи відключення, і це вже вплетено у звичний розклад життя.
За даними соціологічних досліджень, понад 60–70% українців готові витримувати труднощі стільки, скільки триватиме війна.
Втім, зросла і частка тих, хто більше не готовий миритися з труднощами — з 4% до 16%.
«Поступово накопичується втома, і в когось опускаються руки. Але більшість усе ще декларує готовність терпіти. І тут виникає питання: звідки люди беруть ресурс?» — говорить Брік.
Джерела стійкості — близькі, робота і здоров’я
За словами соціолога, українців тримають три ключові фактори: підтримка близьких, економічна стабільність, фізичне та ментальне здоров’я
«Ресурс приходить від соціального оточення, від роботи і доходу, а також від збереження здоров’я. Якщо люди мають це — вони можуть продовжувати жити далі, попри втому», — підсумовує він.
