Україна не піде на ультиматуми, попри форсування переговорів — Ігор Чаленко
Україна не веде мову про завершення війни у визначені терміни та не розглядає варіантів капітуляційних домовленостей. Наразі влада паралельно працює одразу за двома напрямами — дипломатичним і безпековим. Про це в коментарі Радіо Хартія заявив голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко.
За його словами, перший напрям стосується інтенсифікації переговорного треку, однак без поступок під тиском. Другий — це вже досягнуті домовленості щодо подальшої підтримки України з боку партнерів, зокрема Європейського Союзу.
«Зараз нашою владою паралельно пропрацьовуються два треки. Перший — це інтенсифікація переговорної складової, яка стосується мирного врегулювання. Другий — це вже конкретні домовленості про подальшу підтримку України. Зокрема йдеться про механізми надання близько 90 мільярдів євро допомоги, з яких 60 міьярдів — це військова складова», — каже Чаленко.
Він говорить, що такі рішення свідчать про те, що Україна зберігає спроможність до спротиву й не готова приймати ультиматуми.
«Це показує, що Україна, попри виснаженість, демонструє готовність і надалі чинити опір. У межах цього переговорного треку ми точно не будемо йти на ультиматуми», — говорить Чаленко.
Переговори форсують, але війна триває
Заяви про можливе завершення війни до кінця року лунали й раніше, зокрема з боку європейських партнерів. Водночас нині більш активне форсування переговорів іде зі Сполучених Штатів, зокрема від команди Дональда Трампа.
«Але питання не в Америці, не в Європі й навіть не в Україні. Війна триває з вини Російської Федерації», — каже Чаленко.
США балансують між тиском і «дружньою риторикою»
За словами Чаленка, нинішня позиція Вашингтона полягає у спробі зберегти роль «хорошого поліцейського» у відносинах з Кремлем, навіть ціною м’якої риторики на адресу Путіна.
«Штати демонструють віру в успішність переговорного процесу і не хочуть своєю риторикою зірвати ці відносини. Вони бояться злякати російську сторону», — говорить Чаленко.
Водночас паралельно США все ж сигналізують про можливі елементи тиску — зокрема через енергетичні обмеження.
«Заяви про можливу відмову Індії від купівлі російської нафти — це частина балансування Білого дому. Поряд із компліментами Путіну показують, що певні важелі тиску залишаються», — каже Чаленко.
Віра Трампа в особисті домовленості з Путіним
Окремо Чаленко говорить про розбіжності між риторикою Дональда Трампа та частини республіканців у Конгресі.
«Ми бачимо дисонанс. Сенатор Грем говорить: «Дайте Україні томагавки», а Трамп водночас заявляє, що Путін дотримується слова. Це показує безмежну віру Трампа в особисті стосунки з російським диктатором», — каже Чаленко.
Чаленко нагадав, що ще раніше Трамп заявляв про переконання, ніби Путін може зупинити війну «заради нього».
«Це виглядає вже не як політика, а як певна ілюзія чи навіть віра. Але Україна змушена працювати з обраним президентом США, бо не може дозволити собі втратити американського союзника», — говорить Чаленко.
Європа має важелі
На думку Чаленка, Європейський Союз досі не демонструє повної єдності у питанні тиску на Росію.
«Я не можу констатувати наявність консолідованої Європи. Є різні підходи й бачення, хоча ключові держави — Польща, Франція, Німеччина — усвідомлюють загрозу», — каже Чаленко.
За його словами, потенціал тиску на Росію з боку ЄС залишається значним, але використовується не повністю.
«Європейський бізнес за час повномасштабної війни заробив на співпраці з Росією більше, ніж ЄС надав Україні допомоги. Там є можливості, насправді відповідати доволі жорстко», — говорить Чаленко.
За його словами, ситуація з Угорщиною та політикою Віктора Орбана також демонструє, як фінансові важелі можуть працювати, але часто відкладаються з огляду на внутрішні виборчі процеси.
