У нас повний холодильник кажанів: як працює харківський центр реабілітації рукокрилих
Щоберезня у Харкові відбувається важлива і знакова подія: працівники Українського центру реабілітації рукокрилих випускають на волю тисячі кажанів, що провели у них зиму, відгодувалися та пролікувалися. Менеджерка Центру Альона Шуленко розповіла в ефірі Радіо Хартія, як її команда щороку рятує сотні кажанів, створюючи для них умови зимівлі, максимально наближені до природних.
Головна задача Центру реабілітації рукокрилих — рятувати кажанів під час зимівлі, коли вони особливо вразливі та можуть загинути, розповідає Альона Шуленко:
«Кажани, які у нас знаходяться, під час зимового сезону йдуть таким, можна сказати, конвеєром. Частина перебуває на зимівлі, якщо вони в гарному стані. Ті, що мають недостатню вагу, ми вигодовуємо, поки вони її не наберуть. А ще є кажани на лікуванні — з травмами чи хворобами, які потребують більшої опіки».
Для зимівлі кажанів у центрі облаштовано спеціальну кімнату з клімат-контролем, де підтримується температура +5 °C і вологість понад 50% — каже вона:
«У нас є ціла холодильна кімната, фактично, повний холодильник кажанів, в якому зараз знаходиться близько трьох тисяч рукокрилих різних видів. Це не дуже природні умови, але вже сам факт, що вони потрапили до людей, є неприродним. Тому ми створюємо для них максимально безпечний простір».
Робота центру поділяється на два основні напрями — лікування та годування. Є спеціальні люди — кіпери — які опікуються тваринами, а також ветеринари та асистенти. За словами волонтерки, кажанів періодично будять, щоб перевірити їхній стан.
«Коли їх будиш, вони дуже сильно пищать, риплять. Це характерний соціальний звук, який у природі просто так не почуєш. Їм це не подобається, вони прокидаються повільно».
За понад 20 років роботи команда врятувала понад 40 тисяч рукокрилих. Але навіть для досвідчених науковців ця зима була складною — через відключення світла й проблеми з опаленням.
Як кажанам живеться у містах
Альона Шуленко каже, що урбанізація створила серйозний екологічний конфлікт між людьми й кажанами. Природні місця їхнього життя руйнуються, і тварини змушені зимувати в містах — у щілинах будівель чи обшивках балконів.
«Руді вечірниці зимують великими групами — від кількох десятків до тисячі особин. І якщо хтось вирішить взимку зробити ремонт балкону, це може приректи на загибель цілу колонію», — говорить Шуленко.
Цієї зими найбільшу групу — 900 рудих вечірниць — врятували з балкону в Харкові. Господарка квартири знала про важливість кажанів і звернулася до центру, коли тварини почали проникати в її помешкання. Під контролем фахівців балкон розібрали, а кажанів перевезли до центру.
Шуленко також розвіяла міфи про небезпеку сказу, яким нібито можна заразитися від кажана. В Україні лише три види можуть його переносити, і в містах живе тільки один — пергач пізній.
«Ймовірність заразитись сказом від кажана тяжіє до нуля. Базове правило — не брати його голими руками. Якщо це теплий сезон, можна просто відкрити вікно й дати йому вилетіти. А якщо зима — це означає, що тварині потрібна допомога, і треба звертатися до нас».
Окрім реабілітації, центр займається науковими дослідженнями. Одним із найцікавіших відкриттів стало спостереження за паруванням пергачів пізніх — унікальні кадри, які вдалося зафільмувати лише в умовах центру.
«Ми показали, що парування в них відбувається без проникнення. Це відкриття, яке може змінити розуміння їхньої біології. Такі дані в природі отримати практично неможливо».
Український центр реабілітації рукокрилих не лише рятує тисячі тварин, а й відкриває нові сторінки науки.
