США можуть тиснути на Україну: аналітик про ризики у переговорах
Внаслідок переговорів української та американської делегацій у Женеві мирний план було видозмінено. З нього прибрали частину пунктів. Таким чином, мирного плану у тому вигляді, в якому його бачили, більше не існує.
Про це в ефірі Радіо Хартія розповів Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру «Політика». Також він поділився, що саме може стати важелями впливу США на Україну.
За його словами, найбільш проблемними вимогами є територіальні поступки та ідеї про особливий статус російської мови, церкви і відмова від покарання російських воєнних злочинців.
«Очевидно, що найпроблемнішими моментами для України в цьому контексті запропонованих мирних пунктів є відхід з контрольованих нашою державою територій Донецької області, плюс незрозуміло, яким чином вбачають наші американські партнери можливість імплементувати особливого статусу російської мови, російської церкви, плюс… відміна покарання російських злочинців, які заслуговують на повоєнний трибунал».
Аналітик говорить, що не всі американські політики знайомі з його змістом.
«Мені здається, що не всі навіть офіційні спікери з боку американської влади читали цей документ, тому що не виглядає він настільки реалістичним, як про нього розповідають Трамп і Рубіо».
Водночас росіяни вже заявили, що підтримують саме ту версію, яку приписують американській стороні, називаючи її «європейською». При цьому текст документа, за даними журналістів, має ознаки машинного перекладу з російської.
«Журналісти The Guardian знайшли й розшифрували, що конструкції англійською — це 100% перекладання в Google Translate російської мови».
Бронжуков припускає, що вкид з «28 пунктами» міг мати зовсім іншу мету — призупинити посилення американських санкцій проти РФ.
«Мені здається, це була провокація, направлена на те, аби призупинити процес американських санкцій і начебто звинуватити Україну в небажанні миру».
Аналітик також оцінює поточну поведінку Кремля як небажання до реальних переговорів.
«Путін навпаки намагається якомога більше загарбати. Санкційний тиск недостатньо сильний, щоб ми говорили про неможливість російського режиму продовжувати війну».
Аналітик наголошує, що однією з найбільших загроз у можливому переговорному процесі є вразливість окремих українських переговорників. Корупційні скандали та витоки, на кшталт «плівок Мідаса», створюють ризики того, що персональні слабкі місця можуть бути використані як інструмент тиску. Додатковим важелем впливу, за його словами, може стати шантаж з боку США щодо передачі розвідданих та підтримки союзників.
«Головна загроза — це персональна міченість деяких українських переговорників, тому що всі розуміємо, що зустрічі відбуваються на тлі великих корупційних скандалів. Є певні персонажі, які знаходяться в зоні ризику, і компромат проти них можуть використовувати, аби вони погодились на пункти, неприйнятні для України. Друге — ми вже чули це і в контексті зброї, і передачі розвідданих. Американці шантажують тим, що не будуть ділитися стратегічними точками, по яких ми б’ємо, зменшуючи російський потенціал. Тому важелів тиску вистачає — і гроші, і тиск на європейців».
Говорячи про перспективи реального миру, Бронжуков вважає участь Росії в конструктивному процесі малоймовірною.
«Путіну подобається війна персональна, він вбачає в цьому свою екзистенційну місію — знищити Україну. Поки що не створено достатньо передумов, аби ми говорили про готовність Росії до миру».
На завершення він окреслив можливі сценарії розвитку подій. Оптимістичний — корекція плану силами України та Європи та згода Росії. Песимістичний — затягування війни та зменшення західної підтримки.
«Найбільш негативний сценарій — це продовження бойових дій у тому форматі, в якому є, але з відмовою американців надавати нам зброю і розвіддані».
