Простір творчості, реабілітації та діалогу: Євген Малюкевич про Театр ветеранів
Створений у воєнний час Театр ветеранів став новим культурним явищем, що поєднує мистецтво, терапію та спільнотність. Директор театру Євген Малюкевич розповідає про навчання драматургії, реабілітацію через пластику, залучення родин військових та потребу у масштабуванні проєкту.
Театр ветеранів — унікальне для України явище, що стало можливим через війну, але сьогодні створює потужний культурний і терапевтичний продукт.
«Це справді феноменальне українське явище»
За словами Євгена Малюкевича, Театр ветеранів — не просто мистецький проєкт, а культурний феномен.
«Якщо на питання, який він театр ветеранів, то, мабуть, варто сказати — феноменальний. Це таке українське неймовірне явище, яке, на жаль, через війну з’явилось, але те, що він несе і продукує — це дуже якісний і крутий контент».
Два головні напрямки: драматургія та реабілітація через рух
Малюкевич пояснив, що театр працює в двох ключових напрямках. Перший — навчання драматургії.
«Ми навчаємо ветеранів, як правильно писати драматургічні тексти. У нас у команді є драматурги, актори. Керівник освітнього курсу Максим Курочкін навчає ветеранів, і за три-чотири місяці інтенсиву вони пишуть свою першу п’єсу».
П’єси передають професійним режисерам, інколи роблять читки.
Другий напрямок — реабілітаційні практики через танець і пластику.
«В «Енеїді» хлопці з ампутаціями, з травмами кінцівок, з ураженням очей. Вони через рух і танець проживають цю історію і таким чином лікують свої травми».
За рік роботи команди театр бачить значний прогрес у стані ветеранів.
«Вони через місяць почали себе називати родина «Енеїди». Це не лише терапія, це соціалізація. Театр — це місце, де їхня зграя, де люди говорять з ними однією мовою».
Навчання не лише для ветеранів, а й для їхніх дружин
Малюкевич наголошує, що голос жінок ветеранів так само важливий.
«Ми беремо на курс і дружин ветеранів. Їхній голос суперважливий, бо жінки часто лишаються у тіні, але вони такі ж травмовані, як і їхні чоловіки».
Учасники театру вільні у формі та жанрі.
«Є документальні п’єси про бої, побратимство, є казкові формати, комедії, драматичні тексти. Тембр у всіх різний, бо всі люди різні».
Брак людей та плани масштабування
Проєкт створений командою з 4–5 військовослужбовців, які працюють у театрі після основної служби.
«Нам важко. Хочемо масштабуватись, відкрити театри ветеранів у Харкові, Одесі. У театральному середовищі є люди, які підтримають, але нам потрібно більше людей».
Театр як місце діалогу і третє місце
«Театр має бути не лише розвагою. Це простір для розмови про війну, країну, себе. Це осередок діалогу. Ми хочемо, щоб у кожному обласному центрі був театр ветеранів».
Театр ветеранів, за словами Євгена Малюкевича, виконує набагато ширшу функцію, ніж просто презентація мистецького продукту — це майданчик для зустрічей, підтримки і формування спільноти.
«Театр — це не лише репетиції й вистави, це спільнота. Це третє місце — не робота і не дім, а простір, куди ти приходиш, щоб бути почутим».
