Нікопольський район під постійними ударами, у Синельниківському — евакуація: що відбувається на Дніпропетровщині

На Дніпропетровщині немає тижня, а часто навіть дня без російських обстрілів Нікопольського району. Водночас найскладніша безпекова ситуація нині у Синельниківському районі, який межує з Донецькою областю. Про це в коментарі Радіо Хартія розповіла депутатка Дніпропетровської обласної ради та волонтерка Одарка Біла.

За її словами, російські атаки по Нікопольщині стали фактично щоденною реальністю.

«Чесно, ми вже навіть не пам’ятаємо тижня, коли там не було ударів. Та навіть дня. Російські знущання відбуваються на постійній основі. І кожного разу ми читаємо про пошкоджені багатоповерхові будинки, приватні оселі, магазини, автівки — тобто про всю інфраструктуру, якою люди користуються і в якій живуть. Росія стабільно наносить удари по Нікопольщині», — говорить Біла.

За словами депутатки, російські атаки часто спрямовані саме по житловій забудові.

«Найбільше лякає, що це саме житлові будинки — і багатоповерхівки, і приватний сектор. Заклади освіти — це те, що вони більш спрямовано, наскільки можна зрозуміти, цілять. А житлові будинки — чи то для розваги, чи просто куди прилетить, але найчастіше страждають саме вони», — каже Одарка Біла.

Під час обстрілів пошкоджується і супутня інфраструктура — комунікації, лінії електропередач та об’єкти поруч із житловими будинками.

«Коли відбуваються атаки, треба розуміти: якщо це двір багатоповерхівки, то поруч є магазин, інші крамнички, комунікації. Це і лінії електропередач, і різні інженерні мережі, які знаходяться поруч. Усе це також страждає від обстрілів», — говорить Біла.

Вона згадала і нещодавні атаки на Павлоград, де російські війська застосували інший тип озброєння.

«Наскільки можна судити з Павлограду, ворог почав застосовувати трохи інший тип атак. Зокрема, до міста залітали дрони», — каже Біла.

Найскладніша ситуація — у Синельниківському районі

За словами Одарки Білої, найскладнішою залишається ситуація у Синельниківському районі, який безпосередньо межує з Донецькою областю.

«Це наш Синельниківський район, який межує з Донеччиною. Там уже наближена лінія фронту. Туди залітають КАБи, і там оголошена обов’язкова евакуація», — говорить Біла.

Евакуація охоплює десятки населених пунктів.

«З 111 населених пунктів області саме Синельниківський район входить до переліку, де оголошена обов’язкова евакуація», — каже Одарка Біла.

За її словами, попри небезпеку, частина людей все ж залишається у своїх домівках.

Кожен четвертий мешканець уже виїхав

Через постійні обстріли та наближення фронту значна частина мешканців  Синельниківського району була змушена залишити домівки.

«За оцінками, десь кожен четвертий мешканець уже виїхав із району. Але люди все одно лишаються. Багато хто не хоче залишати свої домівки», — говорить Біла.

Обов’язкова евакуація насамперед стосується родин із дітьми.

«Вона спрямована передусім на родини з дітьми. Але про яке очне навчання можна говорити, якщо школи фізично розбиті або дітям довелося виїхати через постійні обстріли», — каже Біла.

У прифронтових районах школи працюють лише онлайн

Ситуація з навчанням у різних районах області суттєво відрізняється.

«Якщо говорити про Дніпро, то тут переважно очне навчання. Міста і райони за Дніпром теж більше працюють офлайн. А от Нікополь, Марганець і Синельниківщина — це тільки онлайн», — говорить Біла.

Літні люди не хочуть залишати домівки

У селах прифронтових районів значну частину населення становлять люди похилого віку. Саме їм найважче наважитися на евакуацію.

«У селах переважна більшість людей — це люди літнього віку. Їм складніше виїжджати. Дуже сильний емоційний зв’язок із домом. Як його залишити?», — каже Біла.

За її словами, навіть коли волонтери організовують евакуацію, не всі погоджуються.

«Приїжджають волонтери, пропонують виїзд у певний день. Але не всі погоджуються. По-перше, є величезна віра в наші Збройні сили. Люди кажуть: ось-ось ще трохи — і все налагодиться, ми залишимось удома», — говорить Біла.

Евакуація — складне рішення для кожної родини

Одарка Біла говорить, що питання евакуації завжди дуже складне, адже люди мають розуміти, де вони житимуть далі.

«Кожній людині, яка виїжджає, треба розуміння, де вона буде жити далі, де зможе продовжити своє життя. Тому для кожної родини це дуже індивідуальне рішення», — каже Біла.

Дніпропетровська область приймає переселенців ще з 2014 року, тому вільних місць для розміщення небагато.

Тимчасове житло і допомога вразливим людям

В області працюють кілька місць тимчасового проживання, де люди можуть зупинитися на короткий час.

«Це місця, де люди можуть пожити певний час, щоб потім рухатися далі і шукати постійне житло», — каже Біла.

Для одиноких людей похилого віку або людей з інвалідністю діє спеціальний центр у Дніпрі.

«Є центр, де люди можуть проживати на постійній основі. Раніше він був при громадській організації, а зараз став міським», — говорить Біла.

Іноді для таких людей з’являються можливості переїзду за кордон у рамках партнерських програм.

Волонтери під обстрілами доправляють воду та допомогу

У прифронтових районах області є серйозна проблема з водопостачанням. Воду та гуманітарну допомогу часто доставляють волонтери, ризикуючи власним життям.

«Волонтери ціною власного життя доправляють хліб, воду, гуманітарну допомогу і займаються евакуацією», — каже Біла.

Однак через постійні обстріли логістика дуже ускладнена.

«Іде обстріл — і вони змушені зупинятися. Потім уже вночі теж ніхто не буде розвантажуватися, бо це додаткова загроза», — говорить Біла.

«Коридор життя» між Дніпропетровщиною і Донеччиною

На одній із доріг, що веде з Дніпропетровської області до Донецької, облаштовано спеціальний захисний коридор.

«В Україні є «тунель кохання», а у нас тут дуже близько є інший — умовно «коридор життя». Це дорога, захищена сітками, якою намагаються убезпечити пересування між Дніпропетровщиною і Донеччиною», — сказала Одарка Біла.