Наземний дрон-камікадзе — це як авіаудар: командир роти НРК Андрій «Математик»
Дрони-мінувальники, дрони-логісти, роботи вогневого ураження чи дрони з гранатометами — не так давно це все звучало як переказ фантастичного фільму, але, здається, ми про це вже й не пам’ятаємо. Українське військо, і «Хартія» зокрема, все більше автоматизує ведення бою, залучає роботів, в тому числі і наземних. Мета зрозуміла: зберегти якомога більше людських життів. Про взаємодію з розробниками, власний R’N’D та «плато насичення роботами» — Андрій «Математик», командир роти НРК спеціального призначення безпілотного батальйону «Лава» 2 корпусу НГУ «Хартія», у спеціальному ефірі до четвертого дня народження «Хартії».
До великої війни Математик, очікувано, займався вищою математикою.
Робив це, говорить, фанатично, але повноцінну наукову кар’єру побудувати не встиг. У 22-му році почав неофіційно допомагати війську, а на початку 23-го приєднався до створення бригади «Хартія» з однойменного ДФТГ. Починав від солдата, набираючись досвіду.
ДФТГ, по суті, — легка піхота. А ось уже бригада славиться активним застосуванням НРК та БПЛА.
«Я в цих технологіях уже трохи орієнтувався і вже під кінець 23-го року працював в ударній роті безпілотників. Я був скептичний до цього, але тоді ми всі ще мали не надто велике розуміння того, наскільки це може бути ефективно, як це застосовувати. Туди, де я є зараз, мене привела віра, — і в мене, і в технології, — «Корнета» і «Альтаїра» [відповідно, командира та начальника штабу 2 корпусу НГУ «Хартія» — ред.].
У нинішньому війську насичення БПЛА та наземними роботами вже таке, що вони відіграють вирішальну роль на полі бою, і нам необхідно адаптуватись настільки, настільки ми можемо це зробити. Потрібні чіткі розрахунки, що це за армія, як виглядає битва, які цілі, які засоби, яке фінансування необхідне, чи ресурсні задачі відносно людей, грошей, техніки. Це все математика війни».
В грудні 2024 року вперше в світовій історії «Хартія» провела повністю роботизовану наземну операцію. Нині це все ще поодинокі місії, проте їх стає дедалі більше, й вони масштабуються.
«Перша місія була складною і технічно, й організаційно. А зараз ми робимо рейди на противника й спеціальні місії “під замовлення” командирів батальйонів, бригад, які бачать в тому сенс і розуміють, де це зробити. Це інструмент, який є конкурентним відносно інших засобів з точки зору фінансування, швидкості чи інших якихось переваг. От «камікадзе» наземний, може нести 200-300 кг, це такий собі аналог авіаційного удару, набагато повільнішого, але набагато дешевшого. Це інструмент, який дає командирам гнучкість, розуміння і планування для досягнення конкретних цілей».
Математик говорить, що в застосуванні НРК, логістичному чи бойовому, є певне плато насичення при застосування, але нам до нього ще далеко. Ключове питання насиченості поля бою наземними роботами впирається в фінансування.
«Я маю на увазі правильні закупівлі необхідних засобів, аби їх масштабувати. З цим зараз стикнулися всі підрозділи в Силах Оборони, це та сама історія, яка була свого часу з fpv, “мавіками”».
Масове застосування наземних роботизованих комплексів, скажімо, з бойовими модулями, на його думку, можна очікувати вже цього року.
«Існують суто евакуаційні НРК, але ми проводимо евакуацію і роботами логістичними. Ми їх удосконалюємо, наприклад на евакуаційні встановлюються додаткові камери, освітлення, зв’язок з пораненими, системи захисту від ворожих безпілотників, фізичний захист, бронювання тощо. Використовуємо й мангали [компактні НРК для тактичних задач — ред.]».
Загалом, які б НРК не приходили від виробника, їх необхідно допрацьовувати під потреби конкретного підрозділу, цим займаються бригадні лабораторії і майстерні. Хоча більшість існуючих моделей, говорить «Математик», задовольняють підрозділи за технічними характеристиками й електронікою.
«Щоб виробники повністю перейшли на якусь схему і мали чітке розуміння, як має виглядати їхній НРК, аби він міг використовуватись майже «з коробки», має пройти час. Зараз ось пройшов рік з моменту найбільшого буму фідбеків, критики, розмов із виробниками, і хоча, звісно, є проблеми з конкретними засобами в технічній складовій, ходовій частині, електроніці, але ситуація стала в рази краще».
Актуальний напрямок розвитку — застосування в НРК систем штучного інтелекту, на кшталт, умовно кажучи, «круїз-контролю»:
«Ми можемо натренувати модель, яка зможе рухатись якусь частину маршруту без участі оператора».
А ось що трохи загальмувалося — то це напрямок застосування НРК для організації роботизованих опорних пунктів або пунктів роботи з іншим електронним обладнанням.
«Я маю на увазі НРК, які стоять стаціонарно на полі бою і проводять якусь роботу. Це може бути як НРК із вогневим модулем, так і з засобами РЕБ/РЕР.
Зараз це перспективно, проте роботи просто не можуть «вижити» там, через ураження і виявлення противником, складні погодні умови. Але це має майбутнє й дозволить мінімізувати кількість людей на позиціях для радіоелектронної розвідки, подавлення, чи навіть як резервний засіб для відбиття штурмів».
Коли підрозділ дає фідбек виробникові та ставить йому нове технічне завдання, все часто впирається у виробничий цикл підготовки наступного покоління. Тому низка процесів відбуваються в межах підрозділу.
«Це набагато швидше, гнучкіше, є речі, які ми можемо перевірити тут і зараз, у лічені дні, тижні. Для виробників це місяці, можливо, роки. Застосування ідей у підрозділах дає можливість зрозуміти, ця ідея має сенс чи не має».
