Національна безпека та кіно: Іллєнко про те, чому українські стрічки потрапляють під заборону
Механічні заборони у сфері кіно можуть мати парадоксальні наслідки, як у випадку зі стрічкою «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія». А також потенційно загрожувати українській культурній спадщині. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко.
Сім стрічок заборонило до показу в Україні агентство Держкіно протягом 2025 року. Головна підстава — участь російських акторів, внесених до переліку осіб, які становлять загрозу нацбезпеці.
- «Спіймати на гарячому» (2025 рік, режисер Даррен Аронофскі)
- «Крейвен-мисливець» (2024 рік, режисер Джей Сі Чедор)
- «Тілоохоронець кілера» (2017 рік, режисер Патрік Г’юз)
- «Тенет» (2020 рік, режисер Крістофер Нолан)
- «Термінал» (2004 рік, режисер Стівен Спілберг)
- «Макс 2: Герой Білого дому» (2017 рік, режисер Брайан Левант)
Також серед заборонених — українська стрічка «Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія» (2010). Це рішення зумовлене участю у фільмі актора Микити Джигурди.
«Парадокс у тому, що на момент зйомок Микита Джигурда був громадянином України, наскільки я пам’ятаю. Він народився та навчався в Києві, сприймався як український актор. А тепер, через його участь фільм не може бути допущеним до показу. Вирізати Джигурду неможливо, бо він грає Карла XII», — каже Іллєнко.
Ця проблема може стосуватися й інших кінотворів. У зйомках низки вітчизняних стрічок брали участь актори, які згодом стали на бік держави-агресора. Один із них — Михайло Голубович. Він знімався у класичних українських фільмах, як-от «Пропала грамота», а згодом став міністром культури самопроголошеної ЛНР.
«І що з цим робити? Михайло Голубович уже помер, тому його не вносять у список осіб, які комусь загрожують, бо він вже на тому світі. Але чи треба нам серйозно говорити про заборону фільму «Пропала грамота»? Законодавство в таких випадках не дає визначення», — каже Іллєнко.
Система заборон російського кіно з’явилася ще у 2014 році. Це була відповідь на російську агресію та домінування російських фільмів і серіалів в українському телеефірі. Закон був ухвалений в 2015 році.
«Закон ухвалювався в дуже швидких обставинах, і деякі його формулювання були недосконалими ще тоді. Загалом, він відіграв позитивну роль. Та зараз, можливо, його вже треба дещо вдосконалити. Зробити так, щоб він не поширювався на фільми, які відіграють важливу роль в історії українського кінематографа. Бо «Молитва за гетьмана Мазепу», наприклад, вміщує яскраві антиімперські висловлювання, які свого часу шокували навіть деяких українців» — говорить Іллєнко.
Знайти оптимальне рішення допоможе публічна та фахова дискусія щодо того, які фільми та за якими критеріями мають бути заборонені.
«Формальний підхід важливий, але він не має домінувати. Можна зняти фільм без російських акторів, але з відверто антиукраїнським змістом. І навпаки — фільм може бути важливим для української культури, попри участь окремих проблемних акторів», — говорить Іллєнко.
читайте також
