Наступні покоління мають це побачити і не забути: Євген Малолєтка про фотокнигу «Облога Маріуполя»
Фотокореспондент Євген Малолєтка написав книгу «Облога Маріуполя», яка містить фотографії злочинів Росії та рефлексії про роль журналіста під час війни. У коментарі Радіо Хартія Євген розповів про структуру видання, історії людей, яких знімав, та важливість збереження пам’яті про злочини Росії.
Книга про хроніку облоги та долі людей
За словами Євгена, видання складатиметься з фотодокументування облоги Маріуполя від самого її початку, а також текстів про події та людей, яких знімала команда.
«Сама книга складається з фотохроніки облоги Маріуполя з самого початку. А також у книзі є тексти і історія — що там коїлось під час облоги, яка була доля людей, яких ми знімали, як ми зустріли їх пізніше і що відбувалося протягом їхнього життя».
Як виникла ідея та чому це не просто фотоальбом
Автор задумав книгу ще у 2022 році, але формат визначився лише згодом.
«Думав про книгу ще наприкінці 2022-го. Я знав, що так — це має бути книга, але який формат, прийшло тільки у 2023-му. Я зрозумів, що фотоальбому буде недостатньо. Це має бути кросформатна книга із текстом, який розкаже, що було за кадром».
Малолєтка каже, що хотів передати не лише зображення, а й досвід людини за камерою.
«Усі пам’ятають фільм «20 днів у Маріуполі», але що ти відчував і про що думав у ці моменти — це також важливо записати, бо наша пам’ять дуже мінлива».
Чому Маріуполь?
Для автора було важливо пояснити, чому команда вирушила саме до цього міста та що відбувалося в області в ті дні.
«Ми хотіли показати, чому саме Маріуполь, як ми туди поїхали і як складалася ситуація в області. Це середовище, де в тебе немає виходу — ти маєш працювати, використовуючи тільки той ресурс, який маєш».
Розділ «Незафіксоване»: про те, що не вдалося зняти
Окремий розділ книги присвячений кадрам, які так і не потрапили в об’єктив.
«Це про те, що нам хотілося б зняти, але ми пропустили. Наприклад, ми виїхали з Маріуполя 15 березня, а удар по драмтеатру стався 16-го. Це ми пропустили».
Автор додає, що інколи знімати було фізично й емоційно важко.
«Були моменти, коли рука була настільки важка, що складно було натиснути кнопку. Ти змушував себе, бо розумів: це важливо і це має бути зафіксовано».
Навіщо це документувати?
Малолєтка наголошує: документування війни — це відповідальність перед майбутніми поколіннями.
«Наші наступні покоління мають це побачити і не забути. Ми хочемо пам’ятати тільки щасливе, а страшне — витісняється. Але для історії це має бути збережено».
Книга вийде англійською та, можливо, іншими мовами
Наразі триває робота над виданням. Англійська версія вже запланована, інші мови — залежно від видавництв, які виявлять готовність працювати з текстом.
«Процес складний, я займаюся цим разом із видавництвом. На це потрібен час. Але книга вийде англійською і, можливо, іншими мовами».
Чому в книгу увійдуть кадри ще з 2014 року
Для Євгена було важливо показати історичний контекст — як Маріуполь переживав події 2014-го.
«Я був свідком подій 2014 року. Є кілька кадрів із 9 травня, з протестів — українських і проросійських. Для мене важливо показати, що місто вже тоді було інфіковане проросійськими настроями, і що це теж частина історії».
