«Ми працюємо лише на ентузіазмі, на жазі робити своє» — Артем Вусик про харківський театр «Нафта»
Епідемія COVID-2019, а після — і повномасштабне вторгнення РФ сильно вдарили по можливостях українських культурних установ. Проте навіть у прифронтовому Харкові всі ці роки продовжує працювати незалежний театр «Нафта». Його засновник і режисер Артем Вусик у Міжнародний день театру розповів Радіо Хартія, як його команда долає виклики, створюючи нові культурні практики та зберігаючи відкритість для молодих митців.
«Цієї зими у 20-градусний мороз у нас все замерзало, навіть вода в чайнику»
Театр «Нафта» повернувся до Харкова у 2023 році, після вимушеної евакуації до Львова. Чи не найбільшим викликом за останні роки стала відсутність простору для роботи — особливо минулої зими, розповідає Артем Вусик.
«Це була найважча зима з усіх, які у нас були. Наш простір не має центрального опалення, і у 20-градусний мороз у нас все замерзало, навіть вода в чайнику. Генератора не вистачало, а коли було світло — це були шалені гроші за опалення. Нам довелося шукати інші майданчики для репетицій і роботи».
На допомогу театру прийшов майданчик Some People, де відбувалися вистави та репетиції «Нафти». Попри морози й відключення світла, вдалося реалізувати проєкт «Нафтапрод», у межах якого молоді режисери створювали нові постановки. Юлія Одокієнко поставила виставу «Потяг 723», і саме на її репетиції припали найсуворіші дні.
Фінансово театр тримається завдяки грантовим програмам та підтримці європейських донорів. Державної допомоги немає, окрім щорічних конкурсів Українського культурного фонду.
«Незалежний театр, на жаль, на самозабезпеченні вижити не може. Ми працюємо без державної підтримки — лише на ентузіазмі та жазі робити своє. Але ми постійно моніторимо різні грантові програми, можливості для митців і мисткинь, підтримку від європейських донорів. Наразі маємо інституційну підтримку, яка триває рік. Коли вона закінчується — шукаємо нову ».
За словами Вусика, гранти від європейських партнерів дозволяють не лише створювати нові постановки, а й покривати базові потреби — від ремонту до закупівлі апаратури. Це критично важливо, адже театр не має власного приміщення й змушений постійно шукати нові простори для роботи.
Відкрита платформа та нові формати театру «Нафта»
Театр «Нафта» від початку існування позиціонує себе як відкрита платформа. Тут діє стратегія опен-колів: команда регулярно оголошує кастинги й запрошує нових людей до співпраці. Такий підхід дозволяє формувати живу спільноту, а не закриту трупу з фіксованим складом.
«Нам хотілося бути в першу чергу спільнотою і займатися оцим спільнотворенням. Учора ми відкрили кастинг на дві ролі — було понад 20 заявок. Ми зустрічалися з усіма, давали акторські задачі, і таким чином обрали претендентів. Якщо робота складається, ми зберігаємо людину в команді й пропонуємо брати участь у наступних проєктах», — каже Артем Вусик.
До повномасштабного вторгнення у складі театру було близько п’ятдесяти людей, але після перезапуску залишилося лише п’ятеро. Сьогодні «Нафта» знову розширюється — вже понад двадцять учасників, і кількість зростає разом із новими проєктами.
Паралельно театр експериментує з форматами. Одним із найцікавіших рішень стали аудіовистави в харківському метро — три сюрреалістичні історії, прив’язані до часу руху поїздів на кожній гілці.
«Ми хотіли трохи видозмінити відчуття метро, щоб воно було не тільки сховищем. Додати туди театральної магії. Людина сідає в потяг, одягає навушники, запускає аудіодоріжку — і стає співучасником цієї подорожі. Це спеціально зроблений формат під харківський контекст», — сказав Вусик.
