Люди менше бояться просити про допомогу: як працює служба підтримки сімей військових
Громадський рух «Жіноча Сила України» працює у сфері підтримки військових і їхніх родин із 2014 року. На початку повномасштабного вторгнення, у 2022-му, організація запустила проєкт «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців», який і сьогодні надає допомогу захисникам та їхнім близьким. Про це у коментарі Радіо Хартія розповіла директорка ГО, кандидатка психологічних наук Наталія Умеренкова.
«Ми створювали цей проєкт як відповідь на ті запити і виклики, які з’явилися у 2022 році. Він працює і по сьогодні, тому що потреба в такій підтримці не зменшилася», — говорить Умеренкова.
Проєкт охоплює спеціалізовану телефонну лінію, групи підтримки для жінок із родин військових, групи для дітей чинних військовослужбовців, а також індивідуальні консультації у складних випадках.
За словами Умеренкової, кількість звернень і їхній зміст за останні роки суттєво змінилися.
«У 2024 році ми фіксували в середньому 450–500 звернень на місяць. У 2025-му ця цифра зросла до 700 і більше. І найважливіше — значно збільшилася частка саме психологічних звернень», — каже Умеренкова.
Якщо у 2022 році суто психологічні запити становили близько 25%, то зараз їх понад 60%. Люди все частіше телефонують не з конкретними соціальними питаннями, а з фразою: «Я не вивожу, мені складно».
«Це свідчить про те, що люди менше бояться звертатися по допомогу. Телефонна лінія зменшує бар’єр: людині не потрібно приходити особисто, її ніхто не бачить, вона може навіть не називати справжнього імені — але точно отримує фахову підтримку», — говорить Умеренкова.
За її словами, військові нерідко зізнаються, що вперше наважилися проговорити свій стан саме під час дзвінка.
«Часто вони кажуть: “Я вперше це комусь розповів, і мені стало легше. Якби я вас бачив або знав — не факт, що взагалі зважився б”».
Робота фахівців служби не зводиться до порад чи формальних рекомендацій. Основне — бути поруч із людиною тут і зараз.
«Це про те, щоб людину вислухали, підтримали і допомогли стабілізуватися. Наші колеги мають спеціалізовану підготовку, чіткі алгоритми і протоколи, напрацьовані вже в українських умовах, бо зарубіжний досвід не завжди працює у війні так, як у мирних країнах», — каже Умеренкова.
Під час розмови спеціалісти допомагають людині зрозуміти, які подальші кроки можуть бути для неї безпечними й корисними — від звернення до сімейного лікаря чи військового медика до подальшої психологічної або психіатричної допомоги.
Окремо Наталія Умеренкова говорить, що тиск і прямі фрази на кшталт «тобі треба до психолога» можуть мати зворотний ефект.
«Це не додає готовності звертатися по допомогу. Людина може сприйняти це так, ніби близькі вважають її “ненормальною”. Натомість важливо говорити через турботу: я бачу, як тобі складно, я хвилююся за тебе, давай подумаємо разом, як тобі може стати легше».
У багатьох випадках саме партнер або член родини стає тією людиною, яка мотивує звернутися по допомогу.
«Військові часто кажуть: “Я дзвоню, бо дружина попросила”. А жінки приходять у групи підтримки зі словами: “Мені порадив чоловік, бо в моєму середовищі мене ніхто так не розуміє”», — говорить Умеренкова.
Родина не має бути терапією, але може залишатися опорою — бути поруч, залучати до спільної діяльності, не ізолювати людину, підтримувати побутово й емоційно.
«Іноді першим кроком може бути навіть масаж чи робота з тілом — це зрозумілий формат для багатьох військових, які мають проблеми зі спиною чи м’язами. Через тіло ми можемо стабілізувати нервову систему і дати людині ресурс для подальших кроків».
Телефонна лінія психосоціальної підтримки працює щодня без вихідних з 10:00 до 20:00 за номером 0 800 332 720. Дзвінки безкоштовні з усіх операторів, звертатися можна необмежену кількість разів з будь-якої точки України.
